Особисте розпорядження військовослужбовця на випадок смерті: як подбати про виплати 15 млн грн для родини

Держава передбачає різні інструменти підтримки військовослужбовців та їхніх сімей. Один із них — одноразова грошова допомога у розмірі 15 мільйонів гривень, яку виплачують у разі загибелі військового. Ця виплата відносно нова, і правила її отримання неодноразово змінювалися: уточнювали коло отримувачів, порядок звернення та розподіл коштів. Через це норми залишають простір для різного тлумачення, а на практиці виникають спори — іноді їх доводиться вирішувати в суді. Для родини загиблого це означає додаткове навантаження: тривалі розгляди, витрати на правову допомогу та необхідність відстоювати своє право у складний період.
Водночас військовослужбовець може заздалегідь вплинути на розподіл цієї допомоги — скласти особисте розпорядження на випадок смерті. Це інструмент, який дозволяє визначити, хто і в яких частках отримає виплату, замість автоматичного застосування загальних норм закону. Таке розпорядження не усуває всі ризики спорів, але суттєво зменшує ймовірність конфліктів і дає більше визначеності для близьких.
Як працює особисте розпорядження військовослужбовця
Право військовослужбовця визначити, як буде розподілена одноразова грошова допомога у разі загибелі, прямо передбачене законом. Загальні положення закріплені в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», а порядок оформлення та реалізації такого рішення деталізований постановою Кабінету Міністрів № 550 від 14 травня 2024 року.
Базові вимоги до розпорядження:
- складається у письмовій формі;
- може мати довільну форму;
- військовослужбовець самостійно визначає осіб, на користь яких воно складене (це можуть бути не лише родичі);
- розподіл здійснюється у відсотках.
У розпорядженні використовується принцип часток — у відсотках, без зазначення конкретних сум. Кожна особа отримує визначену частку, наприклад: дружина — 60%, мати — 20%, батько — 20%.
Документ може охоплювати як всю суму допомоги, так і її частину. Якщо частина не розподілена, вона виплачується за загальними правилами закону.
Розпорядження має особистий характер: його складає сам військовослужбовець. Оформлення через представника або за довіреністю не допускається.
Чим особисте розпорядження відрізняється від заповіту
Одноразова грошова допомога у разі загибелі не входить до складу спадщини. Вона не оформлюється через спадкову справу і не розподіляється нотаріусом.
Щоб не плутати ці інструменти, варто розрізняти, що саме вони регулюють:
|
Порівняльний критерій |
Особисте розпорядження |
Спадщина |
|
Законодавча основа |
Спеціальне військове законодавство |
Цивільний кодекс України |
|
Що регулює |
Виплату державної допомоги у фіксованому розмірі |
Розподіл майна (нерухомість, кошти, інше майно) |
|
Коли застосовується |
Після встановлення факту загибелі |
Після відкриття спадщини |
|
Хто посвідчує |
Командир військової частини або нотаріус (нотаріальне посвідчення не є обов’язковим) |
Нотаріус або інша уповноважена особа |
Ці документи не замінюють один одного. Особисте розпорядження визначає долю державної виплати, а заповіт — особистого майна. Щоб охопити обидва питання, доцільно оформлювати їх паралельно.
Яку користь дає особисте розпорядження військовому та його родині
Якщо особисте розпорядження не складене, коло осіб, які мають право на виплати, визначається законом. До нього належать діти, чоловік або дружина, батьки чи усиновлювачі, а також онуки (якщо їхні батьки померли). Окремо враховуються утриманці. У такому випадку допомога розподіляється між усіма, хто має право, у рівних частках. Це забезпечує базовий захист, але не враховує реальні життєві обставини. Наприклад, військовослужбовця могла фактично виховувати бабуся, або він міг підтримувати тісні стосунки з колишньою дружиною. За законом такі особи не отримують частку, навіть якщо їхня роль у житті була значною.
Особисте розпорядження дозволяє врахувати ці обставини — визначити конкретних осіб і частки відповідно до реальних відносин, а не формального переліку. Це робить розподіл більш передбачуваним і зменшує ризик конфліктів між близькими. Водночас воно не гарантує повної відсутності спорів, але суттєво звужує простір для різного тлумачення.
Окремо варто врахувати ситуації з незареєстрованими стосунками. Партнер або партнерка можуть претендувати на виплати, але лише після встановлення факту проживання однією сім’єю через суд. Такий процес може тривати місяцями, вимагати доказів і не завжди завершується позитивним рішенням. У разі наявності особистого розпорядження цю процедуру можна уникнути: визначена у документі особа отримує право на виплати без додаткового судового підтвердження.
📘 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як підтвердити цивільний шлюб та які права має цивільний партнер
Як розподіляються 15 млн грн з особистим розпорядженням і без нього
Якщо особисте розпорядження складене
Коли є особисте розпорядження, органи, що призначають одноразову грошову допомогу, орієнтуються насамперед на нього. Розподіл відбувається між тими особами й в тих частках, які визначив військовослужбовець.
Водночас закон додатково захищає окремі категорії близьких, навіть якщо у розпорядженні вони не згадані або зазначені з меншою часткою. Це:
- малолітні та неповнолітні діти;
- повнолітні непрацездатні діти;
- непрацездатна вдова або вдівець;
- непрацездатні батьки.
Для них зберігається не менше 50% від тієї суми, яку вони отримали б, якби розподіл здійснювався тільки за законом, без розпорядження.
Приклад
Військовий має двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, але в розпорядженні зазначає лише брата. У такій ситуації діти все одно матимуть право на частину виплат, хоча їхній відсоток буде меншим, ніж при розподілі виключно за законом.
Якщо особистого розпорядження немає
Якщо розпорядження не складене, одноразова допомога розподіляється за загальним правилом закону. Право на виплати мають:
- діти (рідні, усиновлені, народжені після смерті, а також ті, щодо яких військового позбавляли батьківських прав);
- чоловік або дружина, з якими був зареєстрований шлюб на момент загибелі;
- батьки або усиновлювачі, крім тих, кого не позбавили та не залишили позбавленими батьківських прав;
- онуки, якщо їхні батьки вже померли;
- партнер або партнерка у незареєстрованих стосунках, якщо суд визнав факт проживання однією сім’єю;
- утриманці, визначені спеціальним пенсійним законодавством.
Усі ці особи ділять суму допомоги порівну. Якщо хтось письмово відмовляється від своєї частки (з нотаріальним посвідченням або через консульство за кордоном), її розподіляють між іншими отримувачами.
Приклад
Військовий має офіційну дружину, двох дітей від поточного шлюбу, двох — від попереднього, а також матір. Батька було позбавлено батьківських прав. Якщо розпорядження немає, 15 млн грн буде поділено порівну між дружиною, матір’ю та чотирма дітьми.
Кого закон виключає з кола отримувачів
Навіть якщо особа формально належить до кола родичів, закон може обмежити її в праві на виплату. Не можуть отримувати допомогу ті, хто:
- є громадянином російської федерації або республіки білорусь;
- постійно проживає на території цих держав;
- засуджений за державну зраду, колабораційну діяльність або пособництво державі-агресору.
Також не мають права:
- онуки, якщо один або обидва їхні батьки живі;
- батьки, яких не поновили в батьківських правах після позбавлення.
Умови, встановлені законом, є обов’язковими. Військовослужбовець не може змінити ці заборони жодним документом чи домовленістю.
Порядок підготовки та посвідчення особистого розпорядження військовослужбовця
Перший крок — продумати зміст розпорядження так, щоб він максимально відповідав інтересам усіх зацікавлених осіб. На цьому етапі військовослужбовець визначає коло отримувачів та частки, які вони мають отримати. Варто врахувати осіб, які є утриманцями, перебувають у сімейних відносинах або належать до категорій, яким закон гарантує право на виплати.
Краще відразу мислити у відсотках, а не в конкретних сумах. Це допомагає уникнути помилок у розрахунках і спрощує застосування розпорядження при фактичній виплаті.
Коли структура майбутнього документа зрозуміла, можна переходити до його складання. Закон дозволяє довільну письмову форму, але доцільно передбачити такі реквізити.
Дані військовослужбовця:
- прізвище, ім’я, по батькові повністю;
- військове звання;
- дата народження;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП/ІПН);
- зареєстроване місце проживання чи перебування.
Дані отримувачів:
- прізвище, ім’я, по батькові;
- дата народження;
- адреса місця проживання;
- РНОКПП (за наявності);
- контактні дані (номер телефону, за можливості — електронна пошта).
Для кожного отримувача слід окремо зазначити розмір частки у відсотках. Загальна сума часток може становити 100% або менше, якщо частину допомоги військовослужбовець свідомо залишає для розподілу за загальними правилами закону
Також обов’язково вказуються:
- дата і місце складання розпорядження;
- особистий підпис військовослужбовця.
За бажанням можна додати додаткові ідентифікаційні дані: номер військової частини, підрозділ, через який призвано на службу, реквізити ТЦК та СП, контактні дані частини або безпосередніх командирів. Це не є обов’язковою вимогою, але може спростити подальшу ідентифікацію документа.
Рекомендований зразок особистого розпорядження, підготовлений Advokat Market, демонструє лаконічну структуру й формулювання, які відповідають вимогам законодавства. Для тих, хто хоче детальніший варіант, можна орієнтуватися на зразки, оприлюднені Міністерством оборони України; серед них окремо виділено форму саме для розпорядження на випадок загибелі.
Обов’язковий етап — засвідчення справжності підпису військовослужбовця. Це може зробити нотаріус або командир військової частини.
Для військовослужбовців СБУ засвідчити підпис мають право:
- керівник Центрального управління СБУ;
- керівники регіональних органів, закладів чи установ СБУ;
- керівник штабу Антитерористичного центру при СБУ.
В інших військових формуваннях, перелічених у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», підписи можуть посвідчувати командири відповідних підрозділів або нотаріуси. Командир не має права відмовити в посвідченні підпису чи втручатися в зміст документа.
Усі доступні способи посвідчення мають однакову юридичну силу, тож військовослужбовець може обрати той, який є для нього практично зручнішим.
Після засвідчення оригінал розпорядження передається командиру військової частини. Якщо підпис посвідчував командир, це можна зробити відразу; якщо нотаріус — документ потрібно передати протягом 30 днів. У військовослужбовця має залишатися власна копія розпорядження з відміткою про передачу.
Після посвідчення варто перевірити:
- чи є всі необхідні відмітки на оригіналі та копії;
- чи правильно зазначені дата, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка посвідчила підпис.
З практичного погляду доцільно зберігати копію розпорядження у надійної особи в тилу та зробити цифрові копії чи фотознімки. Це допоможе підтвердити факт складання документа у разі втрати оригіналу або виникнення сумнівів щодо його наявності.
Де зберігається особисте розпорядження та як рухається документ
Першим офіційним етапом вважається передача оригіналу командиру частини або іншого підрозділу, залежно від місця проходження служби.
Далі відбуваються такі кроки:
- командир або інша уповноважена посадова особа передає документ до канцелярії військової частини;
- розпорядження реєструють у встановленому порядку та надсилають далі відповідними каналами.
Якщо укладач розпорядження проходить службу у Збройних силах України, оригінал документа надсилається на зберігання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Направлення здійснюють у запечатаному конверті поштою, фельд’єгерським зв’язком або іншим способом, який забезпечує конфіденційність змісту.
Якщо військовослужбовець служить у СБУ чи інших військових формуваннях, розпорядження долучають до його особової справи.
Після надходження до ТЦК або долучення до особової справи розпорядження вносять до відповідного реєстру обліку. Доступ до нього мають лише уповноважені представники командування та фінансових органів. Особам, які внаслідок службових обов'язків дізналися зміст конкретного розпорядження, заборонено розголошувати його до моменту встановлення факту смерті військовослужбовця.
Так. Військовослужбовець може скасувати розпорядження або скласти нове у будь-який момент і необмежену кількість разів. Якщо оформлено новий документ, попереднє розпорядження втрачає чинність автоматично.
Щоб скасувати дію розпорядження без складання нового, подають рапорт командиру частини або керівнику підрозділу. Протягом п’яти робочих днів з дати отримання рапорту розпорядження вилучають з особової справи та повертають оригінал військовослужбовцю, про що робиться відмітка в особовій справі.
Якщо складається нове розпорядження, процедура схожа: новий документ подається командиру частини чи керівнику підрозділу за місцем служби. У п’ятиденний строк попереднє розпорядження вилучають з особової справи, долучають нове, а старий оригінал повертають військовослужбовцю з відповідною відміткою. Для подальших виплат враховується саме останнє за часом розпорядження.
Чинні норми, які регулюють особисте розпорядження, прямо не передбачають окремої процедури його оскарження. Судова практика щодо саме оскарження розпоряджень на цей момент фактично відсутня, відповідно немає усталених роз’яснень судів, у тому числі Верховного Суду.
Водночас спори, пов’язані з правом на отримання виплат або застосуванням закону при їх призначенні, можуть розглядатися судами в загальному порядку. У таких справах розпорядження може бути одним із доказів, але не обов’язково окремим предметом оскарження.
Військовослужбовець не зобов’язаний повідомляти родину ні про факт складання розпорядження, ні про його зміст. Якщо близькі не знають напевно, чи документ існує, першим кроком зазвичай є звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації або призову військового.
Якщо в ТЦК та СП інформації про розпорядження немає, є сенс звернутися до військової частини, де військовослужбовець проходив службу. Документ могли не встигнути передати до ТЦК або він зберігався безпосередньо в частині.
Запит можна подати особисто або через представника. У разі спору питання наявності й змісту розпорядження може стати предметом судового розгляду, де суд досліджує докази на підтвердження існування документа.
Законно дізнатися зміст особистого розпорядження можна лише від самого військовослужбовця, який його склав. Органи та установи, що зберігають розпорядження, не мають права розголошувати його зміст до моменту смерті укладача.
Отримати копію або витяг з документа від таких органів можливо лише після підтвердження факту смерті військовослужбовця і за наявності належним чином оформленого запиту.
Про нашого експерта
Максим Колошкін
COO | Адвокат
Адвокат і громадський діяч, який поєднує юридичну практику з активною соціальною діяльністю. Як операційний директор Advokat Market, він відповідає за стратегічне управління та розвиток платформи.
Детальніше про автора