Яке покарання за СЗЧ у військовий час: наслідки для військових та їхніх родин

Самовільне залишення військової частини (СЗЧ) під час війни — серйозне порушення, яке може мати тяжкі наслідки не лише для військовослужбовця, а й для його родини.
Яке покарання за СЗЧ передбачає закон? Що загрожує тим, хто без дозволу залишає місце служби? Які ризики виникають для близьких? І чи є шанси пом’якшити відповідальність, якщо обставини були винятковими?
Закон передбачає за СЗЧ суворі санкції — від дисциплінарних стягнень до кримінальної відповідальності з реальними строками ув'язнення. У деяких випадках наслідки можуть стосуватися і сім’ї військового: наприклад, при оформленні соціальних гарантій або отриманні допомоги.
У цій статті детально розглянемо:
- різницю між СЗЧ та дезертирством;
- основні положення законодавства про відповідальність;
- як уникнути покарання за СЗЧ у військовий час у межах закону;
- можливі наслідки для родичів військовослужбовців;
- поради, що робити, якщо така ситуація вже сталася.
Дамо практичні підказки, як діяти правильно, щоб захистити свої права.
🤝 Кожен військовий заслуговує на підтримку! Ми допоможемо вам відстояти права у разі порушень, оформити компенсації/пільги та розв'язати будь-які юридичні питання. Залишити заявку
Різниця між СЗЧ і дезертирством
Люди часто ототожнюють поняття СЗЧ і дезертирства, але насправді це різні правопорушення.
СЗЧ — це самовільне залишення військовослужбовцем місця служби (військової частини) або невчасна поява на службі (повернення з відпустки, лікування, відрядження або звільнення) без дозволу командира чи інших поважних причин в умовах воєнного стану або бойової обстановки.
Дезертирство — це самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, а також нез’явлення на службі у випадку призначення, переведення, повернення з відрядження, відпустки або лікувального закладу з метою ухилення від виконання своїх обов’язків.
Отже, головною відмінністю дезертирства від СЗЧ є наявність прямого умислу ухилитися від військової служби. Якщо військовослужбовець залишає частину без дозволу командира усвідомлено та навмисно, це дезертирство, якщо ж це виходить випадково (наприклад, запізнення під час повернення з відпустки), це СЗЧ.
У мирний час СЗЧ розглядається як адміністративне правопорушення та карається штрафом або арештом з утриманням на гауптвахті (стаття 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останні зміни до якої було внесено у грудні 2022 року), а за дезертирство настає кримінальна відповідальність. В умовах воєнного стану і СЗЧ, і дезертирство передбачає кримінальну відповідальність.
|
Стаття Кримінального кодексу України |
Визначення злочину |
Строк відсутності
|
СЗЧ (самовільне залишення частини) |
Стаття 407 ККУ |
Самовільне залишення військової частини без поважних причин
|
Понад 3 доби
|
Дезертирство |
Стаття 408 ККУ |
Умисне залишення військової частини з метою ухилення від виконання своїх обов’язків |
Понад 30 діб |
Важливо пам’ятати, що правильне розуміння понять СЗЧ і дезертирства може вплинути на хід судового розгляду, адже саме від рішення суду залежить суворість покарання.
Відповідальність за СЗЧ у військовий час: адміністративна чи кримінальна?
Залежно від конкретних обставин самовільне залишення частини може кваліфікуватися як адміністративне або кримінальне правопорушення, але під час воєнного стану відповідальність значно посилюється. Суворе покарання за СЗЧ у військовий час у вигляді позбавлення волі має на меті запобігти вчиненню подібних злочинів іншими військовослужбовцями.
Адміністративна відповідальність
У мирний час окремі випадки СЗЧ могли розглядатися як адміністративне правопорушення. Що це означає?
Адміністративне правопорушення — це дія або бездіяльність, яка порушує громадський порядок, права громадян або встановлений порядок управління. Основи відповідальності закріплені у Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Відповідно до статті 24 КУпАП, до адміністративних стягнень належать:
- попередження;
- штраф;
- конфіскація або оплатне вилучення знаряддя вчинення чи безпосереднього об’єкта адміністративного правопорушення;
- позбавлення певних прав (керування транспортними засобами, полювання тощо);
- громадські або виправні роботи;
- адміністративний арешт.
Однак важливо знати: у законодавстві України немає норми, яка б передбачала адміністративну відповідальність за СЗЧ у військовий час. Навіть за нетривалу відсутність без ознак тяжкого злочину можуть застосовуватися лише дисциплінарні стягнення — догана, арешт на гауптвахті, зниження у званні. Але якщо факт самовільного залишення встановлено — це майже завжди підпадає під кримінальну юрисдикцію.
Кримінальна відповідальність
Коли настає кримінальна відповідальність за СЗЧ? Достатньо встановити сам факт самовільної відсутності без поважної причини або дозволу командира. Навіть кілька годин без відома командування можуть стати підставою для відкриття кримінального провадження.
Відсутність понад 24 години вважається обтяжуючою обставиною.
Відповідальність регулює стаття 407 Кримінального кодексу України. Під час воєнного стану передбачене покарання — позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. При цьому суд може враховувати обставини справи та призначити більший строк у межах передбаченої санкції.
Як уникнути покарання за СЗЧ у військовий час?
У воєнний час уникнути покарання за СЗЧ дійсно непросто: стаття 407 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність незалежно від того, на який строк військовий покинув частину.
Але в окремих випадках ситуацію можна пом'якшити — і навіть уникнути кримінальної відповідальності. Розглянемо, за яких умов це можливо.
Особисті обставини, що можуть зменшити покарання
Під час розгляду справ про СЗЧ суд має право враховувати обставини, що пом'якшують покарання (стаття 66 Кримінального кодексу України). Серед них:
- Важкий стан здоров’я. Хронічні хвороби, що загострилися через службу; тяжкі поранення або контузії, які вплинули на здатність усвідомлювати свої дії; психологічні розлади — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, нервові зриви.
- Серйозні сімейні обставини. Смерть або критичний стан близьких (дружини, дітей, батьків); тяжка хвороба родича, що вимагає постійного догляду; малолітні діти, які залишилися без іншого годувальника.
- Надзвичайні ситуації. Втрата зв'язку з частиною під час боїв; неможливість повернення через транспортні обмеження чи оточення; утримання силою або загроза життю.
Навіть якщо такі обставини є, це не гарантує автоматичного звільнення від кримінальної відповідальності. Проте вони можуть суттєво вплинути на розмір покарання або допомогти виправдати дії військовослужбовця.
Юридичні шляхи пом'якшення відповідальності за СЗЧ
Окрім особистих обставин, існують правові механізми, які допомагають зменшити покарання за самовільне залишення військової частини мобілізованим.
- Визнання особистих обставин. Якщо суд встановить об’єктивні причини порушення, можна розраховувати на мінімальне покарання або навіть на звільнення від відповідальності.
- Перекваліфікація злочину (зменшення тяжкості статті). Якщо у суді буде доведено, що СЗЧ не було тривалим, військовослужбовець не мав наміру ухилятися від служби та мали місце пом’якшувальні обставини, тоді можлива перекваліфікація з ч. 5 ст. 407 ККУ (5-10 років позбавлення волі) на ч. 1–4 тієї ж статті (з більш м’яким покаранням).
- Добровільне повернення. Якщо військовий сам повернувся до частини або з’явився до військової прокуратури, це значно поліпшує його становище. У такому випадку суд може застосувати мінімальне покарання або навіть умовний термін та штраф за СЗЧ.
✅ Нові можливості для добровільного повернення у 2025 році
У листопаді 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12095, який дозволяє військовослужбовцям, що вперше самовільно залишили частину або дезертирували, уникнути кримінальної відповідальності, якщо вони добровільно повернулися та висловили готовність продовжити службу.
У 2025 році цю можливість продовжено новим законом №13177.
🗓 Новий крайній термін повернення — до 30 серпня 2025 року.
Військові, які скористаються цією можливістю:
- можуть повернутися до служби без судимості;
- отримують поновлення усіх пільг та соціальних гарантій;
- однак період перебування у СЗЧ не зараховується до вислуги років, і виплати за цей час не здійснюються.
Крім того, командири тепер мають право продовжити службу військовослужбовців навіть за наявності відкритого кримінального провадження.
Це реальний шанс для тих, хто оступився, але готовий виправити ситуацію.
У будь-якому разі шанс на пом’якшення або уникнення покарання за СЗЧ у військовий час багато в чому залежить від правильної юридичної стратегії. Саме тому важливо не залишатися наодинці зі своєю проблемою — досвідчений адвокат допоможе зібрати необхідні докази, правильно обґрунтувати позицію і захистити ваші права у суді.
Наслідки СЗЧ у військовий час для військових та їхніх сімей
СЗЧ у військовий час має серйозні правові, соціальні та економічні наслідки як для військових, так і для їхніх родин.
Наслідки для військових:
- Кримінальна відповідальність за СЗЧ — від 5 до 10 років позбавлення волі.
- Кар’єрні проблеми — звільнення з військової служби з негативними характеристиками та позбавлення військового звання (якщо це передбачено судовим рішенням), що може значно ускладнити подальше працевлаштування.
- Втрата пільг та соціальних гарантій — позбавлення військових виплат (надбавки, компенсації, одноразові виплати), втрата статусу учасника бойових дій (УБД), втрата права на військову пенсію (у разі засудження та звільнення з позбавленням військового звання).
Наслідки для родин військовослужбовців:
- Фінансові проблеми — втрата основного джерела доходу (якщо військовий утримує сім’ю), втрата пільг на комунальні послуги та права на соціальну допомогу.
- Юридичне переслідування — родичі військових можуть піддаватися перевіркам і тиску з боку правоохоронних органів (особливо якщо є підозра, що вони допомагали в ухиленні від служби).
- Проблеми з оточенням — осуд з боку колег, знайомих, інших сімей військових, а також психологічний тиск на дітей у школі.
У випадку, коли родичі військовослужбовця свідомо допомагали йому приховувати факт самовільного залишення частини, вони також можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Члени родини військового можуть бути покарані, якщо вони допомагали йому переховуватися, надавали фінансову допомогу, вводили в оману слідство, підробляли документи та допомагали втекти за кордон. Якщо ж родичі просто знали про СЗЧ, але допомоги у втечі не надавали, жодної відповідальності вони не несуть.
Найголовніше, що потрібно знати про самовільне залишення частини
Питання «яке покарання за СЗЧ» є надзвичайно важливим, адже розуміння юридичних наслідків цього правопорушення допомагає військовослужбовцям ухвалювати виважені рішення та уникати можливих ускладнень.
Ось кілька порад військовим, які опинилися у складній ситуації:
- Добровільно поверніться до військової частини, причому якнайшвидше.
- Зберіть документи, що підтверджують поважні причини вашої відсутності на службі (медичні довідки, свідчення тощо), якщо такі є.
- Негайно зверніться до юриста, адже це значно підвищить ваші шанси уникнути суворого покарання.
Єдине правильне рішення у випадку СЗЧ — діяти в межах закону, адже необдумані вчинки можуть коштувати військовослужбовцю та його родині не лише свободи, а й майбутнього.
Самовільне залишення місця служби у воєнний час автоматично кваліфікується як кримінальний злочин. Тривалість СЗЧ може вплинути лише на термін позбавлення волі. Тож раджу якомога раніше повернутися до частини, адже невелика тривалість СЗЧ може сприяти пом’якшенню вироку.
У будь-якому випадку намагайтеся якнайшвидше повернутися назад. Обов’язково попередьте свого командира про те, де ви перебуваєте, та повідомте, коли прибудете до частини. Якщо командир знатиме, що ви незабаром повернетесь, він із великою імовірністю не поспішатиме повідомляти про ваше СЗЧ.
Будь-які переміщення військовослужбовців з частини мають фіксуватися у письмовому вигляді, керуватися усними наказами командира в таких випадках дуже ризиковано. Військовослужбовець, який вибуває із частини у відрядження чи відпустку, на завдання або лікування, обов’язково повинен мати при собі усі необхідні документи.
Згідно зі змінами, внесеними до Кримінального кодексу України у 2024 році, під час воєнного стану військовослужбовці, які вперше вчинили таке порушення, можуть бути звільнені від відповідальності, якщо вони добровільно захочуть повернутися на місце служби, та за наявності письмової згоди командира військової частини. В інших випадках передбачено позбавлення волі терміном від 5 років.
Військовослужбовець може вчасно не повернутися на службу після відпустки чи лікування через такі поважні причини, як важка хвороба самого військового або членів його родини, смерть члена сім’ї, стихійне лихо тощо. Однак у будь-якому випадку необхідно мати на руках документи, що підтверджують законність відсутності військовослужбовця на службі протягом певного часу.
У період воєнного стану штраф за СЗЧ не передбачений. Самовільне залишення військової частини у військовий час є кримінальним злочином за статтею 407 Кримінального кодексу України і карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Штраф за СЗЧ можливий лише у мирний час відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення.
Під час воєнного стану самовільне залишення військової частини карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років відповідно до статті 407 Кримінального кодексу України. Мінімальне покарання — 5 років ув'язнення.

Про нашого експерта
Максим Колошкін
COO | Адвокат
Адвокат і громадський діяч, який поєднує юридичну практику з активною соціальною діяльністю. Як операційний директор Advokat Market, він відповідає за стратегічне управління та розвиток платформи.
Детальніше про автора