Реальні питання військовослужбовців. Серія 1: звільнення по догляду та за сімейними обставинами

Занадто часто військові залишаються наодинці з питаннями, на які немає однозначних відповідей. Чи можна звільнитися, якщо немає кому доглядати за батьками? Що робити, коли дитина має інвалідність, а дружина через хворобу не може ні утримувати, ні доглядати її?

У відкритому доступі багато інформації — але мало конкретних, зрозумілих і чесних відповідей. Саме тому ми запускаємо рубрику «У нас запитують» — тут відповідаємо на незручні, але реальні запитання військовослужбовців, які виникають під час служби чи звільнення.

У першій публікації говоримо про звільнення за сімейними обставинами: коли йдеться про кількох дітей, хворих батьків або родичів, дитину з інвалідністю тощо. Інші ситуації розберемо в наступних статтях — щоб кожен військовий знайшов відповідь саме на свою життєву історію.

Звільнення по догляду за батьками

Чи можу я звільнитися по догляду за матір'ю, якщо є сестра, але вона живе в іншому місті, має чоловіка з інвалідністю та маленьких дітей?

Підстави для звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Серед них дійсно є можливість звільнення для догляду за хворими батьками — своїми або другого з подружжя, але лише за умови дотримання кількох критеріїв:

• у батьків має бути інвалідність I або II групи;
• відсутні інші родичі I чи II ступеня спорідненості, які могли б здійснювати догляд;
• або ж такі родичі є, але самі потребують догляду, що підтверджується висновком МСЕК, ЛКК чи рішенням ЕКОПФО.

До I ступеня спорідненості належать батьки, другий з подружжя, діти (у тому числі усиновлені). До II ступеня спорідненості — рідні брати й сестри, дід, баба, онуки.

Аналіз ситуації

У питанні бракує ключової деталі — чи має мати інвалідність потрібної групи. Якщо інвалідність не встановлена, фактично немає законної підстави для звільнення зі служби. Припустімо, що у матері є інвалідність I чи II групи й це підтверджено документами. Формально, виходячи лише з букви закону, військовослужбовець не може звільнитися: існує інший родич відповідного ступеня спорідненості — донька (сестра військового), яка вважається працездатною.

Водночас на практиці чимало залежить від командування військової частини. Ситуація ускладнюється тим, що сестра:

• проживає в іншому місті (можливо, на значній відстані);
• має чоловіка з інвалідністю, який теж потребує уваги та догляду;
• виховує малолітніх дітей, у яких вже є певні умови — житло, садочок/школа, коло спілкування.

У такій ситуації можна аргументувати, що переїзд сім’ї до матері істотно погіршить умови життя дітей. Тут доречно посилатися на підхід, який використовують суди у справах щодо визначення місця проживання дитини: пріоритет максимально сприятливих умов для дитини.

Що може стати додатковими аргументами:

• мати проживає в однокімнатній квартирі — облаштувати окрему кімнату дітям неможливо;
• чоловік сестри, попри інвалідність, працевлаштований і має спеціальність, затребувану саме в конкретному населеному пункті;
• діти мають особливі освітні чи медичні потреби (наприклад, відвідують корекційний садок або школу);
• сестра проживає у двокімнатній квартирі, і додаткове проживання матері суттєво погіршить житлові умови для всієї сім’ї.

У такій ситуації варто пробувати оформлювати звільнення, максимально обґрунтувавши обставини документами. Якщо отримаєте відмову, її можна оскаржити в суді в порядку адміністративного судочинства.

Документи, які варто додати до рапорту

Зрозуміло, що навіть повний пакет документів не гарантує позитивного рішення. Але наявність оформленої інвалідності матері, офіційний висновок про потребу в постійному догляді та документальне підтвердження інвалідності чоловіка сестри та її сімейних обставин — суттєво підвищують шанси.

Натомість відсутність оформленої інвалідності, майже жодних документів щодо сестри та емоційний, а не структурований рапорт помітно зменшують вірогідність звільнення.

Батьки мають інвалідність II групи. У довідці МСЕК немає згадки про потребу в постійному догляді, але висновок ЛКК це підтверджує. На думку юрвідділу частини цього недостатньо. Чи маю я право на звільнення та на які документи посилатися?

Оскільки мова про догляд за батьками з інвалідністю, тут діють ті самі правила ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Звільнення можливе, якщо виконані такі умови:

• у батьків є інвалідність I або II групи, підтверджена документально;
• відсутні інші родичі I–II ступеня спорідненості, які можуть здійснювати догляд;
• або такі родичі є, але самі потребують догляду, що підтверджується висновком МСЕК, ЛКК чи рішенням ЕКОПФО.

З останнього пункту важливий висновок: для закону не має значення, чи це МСЕК, ЛКК чи ЕКОПФО — усі ці документи мають однакову юридичну силу для підтвердження потреби в постійному догляді.

Аналіз ситуації

У самому законі немає вимоги, що потребу в догляді має підтверджувати виключно МСЕК. Протягом певного часу військові частини орієнтувалися на постанову КМУ №413, де в старій редакції дійсно акцент робився передусім на довідці МСЕК, особливо щодо повнолітніх осіб.

Після внесення змін постановою КМУ №582 ситуація змінилася: тепер для підтвердження потреби в догляді приймаються: витяг з рішення ЕКОПФО, висновок МСЕК або висновок ЛКК (форми №080‑4/о, №080‑2/о). Тобто ваш висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду — сам по собі достатній документ, і вимога юрвідділу «тільки МСЕК» не відповідає чинним правилам.

Крім того, МОЗ у своєму листі пояснило, як використовувати старі й нові форми ЛКК: усі висновки за формами №080‑4/о та №080‑2/о, видані до і після набрання чинності наказом МОЗ №1811, підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді й повинні прийматися ТЦК та військовими частинами.

Що робити на практиці

У повторному рапорті варто прямо послатися на:

• ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу»;
• актуальну редакцію постанови КМУ №413 з урахуванням змін постановою №582;
• лист МОЗ щодо застосування висновків ЛКК за формами №080‑4/о та №080‑2/о.

До рапорту додати копію висновку ЛКК та, за можливості, видрук або реквізити листа МОЗ.

Якщо після цього відмову не скасовують і звільнення не оформлюють, доцільно оскаржити дії частини в адміністративному суді. Суд, на відміну від юрвідділу, оцінює саме закон і чинні підзаконні акти, а не внутрішню позицію частини.

У вашій ситуації право на звільнення є, а пакет документів (інвалідність II групи + висновок ЛКК про потребу в постійному догляді) відповідає фактичним вимогам законодавства.

Чи може військовослужбовець оформити догляд за бабусею, щоб служити в певному регіоні, а не заради звільнення?

З 2024 року Кабмін запустив експериментальний проєкт, який має вдосконалити механізм переведення військовослужбовців між частинами. Це означає, що зараз військового потенційно можуть перевести до іншої частини за його бажанням, у тому числі за сімейними обставинами. Однією з підстав є:

Наявність особи з-поміж осіб з інвалідністю I чи II групи, якщо така особа є членом сім’ї військовослужбовця I або II ступеня спорідненості та відсутні інші члени сім’ї, які здійснюють догляд.

Бабуся належить до другого ступеня спорідненості, тож якщо вона має інвалідність I чи II групи й немає інших родичів, які можуть доглядати, військовому не мають права відмовити у переведенні за цією підставою.

Інша ситуація — коли бабуся інвалідності не має. У такому випадку прямої законної підстави для переведення саме через догляд немає. Втім, у тих самих правилах про переведення є важливий пункт: військових можуть переводити без їхньої згоди, крім випадків, коли:

Є потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували військовослужбовця з дитинства замість батьків, були визнані опікунами та мешкають окремо від його сім’ї, що підтверджується відповідними документами.

Це не пряма підстава для переведення за бажанням, але може стати допоміжним аргументом, якщо:

• бабуся фактично виховувала військового з дитинства;
• було офіційно оформлено опікунство або існують інші документи, які це підтверджують (рішення органів опіки, суду тощо).

Навіть якщо опікунство не оформлювали формально, усе одно варто спробувати ініціювати переведення, докладно описавши сімейні обставини. Оскільки йдеться не про звільнення, а лише про зміну місця служби, командування іноді ставиться до таких прохань лояльніше — особливо коли переведення відбувається між рівноцінними за призначенням частинами (наприклад, з однієї бойової частини до іншої).

Якщо брати й сестри батька/матері з інвалідністю проживають на окупованій території або в рф, чи може військовослужбовець посилатись на це як на відсутність родичів, здатних доглядати?

У законі немає прямої норми, яка б дозволяла звільнення лише через те, що родичі I чи II ступеня спорідненості проживають на тимчасово окупованій території чи в державі-агресорі. Логіка закону формальна: якщо родич живий і є в наявності, теоретично він може виїхати й забезпечити догляд за батьками. Суд і командування оцінюють не емоції, а юридичні факти, тому сам по собі факт проживання в рф чи на окупованій території не вважається автоматичною підставою для звільнення.

В окремих випадках цю обставину можна делікатно використати як один із доказів фактичної неможливості догляду, але не як самостійний аргумент. Для цього її потрібно належно підтвердити — що в реальних умовах буває складно, особливо якщо зв’язок із родичами давно втрачений, відсутні контакти та офіційні документи.

Тому розраховувати виключно на факт проживання братів/сестер батьків у рф або на окупованій території не варто. Це може бути додатковим аргументом у загальному обґрунтуванні ситуації: поряд з інвалідністю батьків, висновками про потребу в догляді, відсутністю інших родичів, які реально можуть виконувати цю функцію. Але головні підстави все одно мають спиратися на чіткі вимоги ст. 26 Закону, медичні документи та доведені факти, а не лише на географію проживання родичів.

Звільнення по догляду за дитиною чи дружиною/чоловіком з інвалідністю

Ми розлучені, але дитина живе зі мною. Чи можу звільнитися, якщо обидва батьки — військові?

Питання звільнення, коли обоє в сім’ї є військовослужбовцями, також регулює ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Серед підстав звільнення, пов’язаних із дітьми, передбачені такі ситуації:

• один із подружжя, якщо обоє проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років;
• військовослужбовець самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років;
• на утриманні військовослужбовця троє і більше дітей віком до 18 років.

Оскільки йдеться про розлучених батьків, у вашій ситуації потенційно спрацьовує саме друга підстава — самостійне виховання дитини. Простого факту проживання дитини з матір’ю або батьком замало: закон вимагає довести, що інший з батьків своїх обов’язків не виконує або фактично не бере участі у вихованні.

Тому відповідь така: так, звільнення можливе, але тільки за умови, що факт самостійного утримання та виховання дитини реально доведений. Вагомим доказом є рішення суду про визначення місця проживання дитини та/або встановлення факту участі (чи неучасті) другого з батьків у вихованні.

Важливі нюанси:

1. Закон оперує терміном «подружжя» для підстави «один із подружжя, якщо обоє проходять службу», тому після розлучення командування зазвичай не погоджується застосовувати саме цей пункт — воно читає норму буквально.
2. Стаття 26 також передбачає безперешкодне звільнення, якщо дитина має інвалідність чи низку тяжких хронічних захворювань (зокрема, цукровий діабет I типу). Якщо у дитини є діагноз, прямо передбачений законом чи підзаконними актами, варто робити акцент саме на цій підставі.

Що робити у разі відмови

Подати повторний рапорт з чітким посиланням на норму ст. 26, яка дає право на звільнення, та додати максимум документів (рішення суду, докази самостійного утримання). У разі повторної відмови — зафіксувати її письмово й звернутися зі скаргою до вищого командування. Якщо й це не спрацьовує — подати адміністративний позов до суду про визнання відмови незаконною і зобов’язання вчинити дії щодо звільнення.

Чи може чоловік звільнитися по догляду за дитиною з інвалідністю, якщо є мати?

Стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» передбачає кілька підстав для звільнення, пов’язаних із дітьми з інвалідністю:

• утримання повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років одним із батьків, якщо відсутні інші особи, зобов’язані її виховувати;
• виховання та догляд за дитиною до 18 років, хворою на тяжкі перинатальні ураження, тяжкі вроджені вади, рідкісні захворювання, онкопатологію, діабет I типу тощо, якщо немає інших працездатних осіб, які зобов’язані утримувати дитину за законом.

У кожному випадку є ключова умова:

• дитина перебуває саме на утриманні військовослужбовця;
• другий з батьків не може виконувати своїх обов’язків (за станом здоров’я, через позбавлення батьківських прав, відбуття покарання тощо);
• відсутні інші працездатні особи, які зобов’язані утримувати дитину.

Тож загальна відповідь: так, чоловік може звільнитися по догляду за дитиною з інвалідністю, але лише якщо документально доведе виконання хоча б однієї з цих умов.

Емоційні аргументи — «важко самій», «мені складно фізично» — для суду чи юрвідділу не працюють. Потрібні саме юридично вагомі докази.

Що може бути доказом:

1. Перебування дитини на утриманні батька:
   • документи про непрацездатність матері (інвалідність, тяжка хвороба, тривале лікування);
   • рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;
   • інші документи, що підтверджують фактичне самостійне виховання (акти органів опіки, характеристики, довідки про місце проживання дитини).
2. Нездатність матері виховувати дитину:
   • довідки про інвалідність чи тяжкі хронічні захворювання;
   • документи про тривале стаціонарне лікування;
   • вирок суду, довідка з місця відбування покарання.
3. Відсутність інших працездатних осіб для утримання:
   • докази того, що мати відсутня (у розшуку, визнана безвісти зниклою, відбуває покарання, позбавлена батьківських прав);
   • документи про непрацездатність інших потенційних утримувачів.

Усі ці докази додаються до рапорту разом з документами, що підтверджують інвалідність чи тяжкий стан дитини: висновки МСЕК/ЛКК, посвідчення або довідка про інвалідність, акти обстеження сім’ї, які показують, що основний догляд здійснює саме батько.

Чи можна звільнитися, якщо дитина з інвалідністю I групи вже повнолітня? Чи підходить зразок заяви «як для дитини до 18 років»?

Для закону повнолітня дитина з інвалідністю — це вже не дитина, а доросла особа, яка потребує постійного догляду. Тому механізм звільнення, що застосовується до неповнолітніх, тут не працює в чистому вигляді. Натомість застосовується інша підстава, також передбачена ст. 26:

Необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, якщо ця особа є членом сім’ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутні інші члени сім’ї, які здійснюють постійний догляд.

Така можливість для звільнення є, але з двома ключовими умовами. Перша: особа з інвалідністю реально потребує постійного, а не епізодичного догляду та друга — немає інших членів сім’ї, які вже здійснюють цей догляд або можуть його здійснювати.

Стратегія дій включатиме доказ обох підстав:

1. Підтвердження потреби в постійному догляді. Потрібен висновок МСЕК або ЛКК з прямим формулюванням про потребу в постійному сторонньому догляді.
2. Доведення відсутності інших членів сім’ї, які можуть доглядати. Оцінюються саме члени сім’ї, які проживають разом або мають реальну можливість здійснювати догляд, а не всі родичі взагалі. Наприклад, якщо є сестра, але вона вийшла заміж і проживає окремо, фактично вона може не вважатися членом сім’ї цієї особи.

Оскільки мова вже не про дитину до 18 років, типовий рапорт про звільнення по догляду за дитиною не підходить один в один. Варто адаптувати шаблон так:

• послатися на конкретний пункт ст. 26 щодо постійного догляду за особою з інвалідністю I–II групи — членом сім’ї першого ступеня спорідненості;
• чітко зазначити дату народження та вік особи, ступінь спорідненості (син, донька), акцентувати, що це повнолітня особа;
• описати стан здоров’я: групу й підтип інвалідності, підкреслити неможливість самообслуговування й потребу в щоденному догляді;
• додати копії висновків МСЕК/ЛКК, довідки, акти обстеження житлово-побутових умов, що підтверджують, що догляд здійснює саме військовослужбовець.

Рапорт на звільнення по догляду

Який граничний термін розгляду рапорту на звільнення по догляду за людиною з інвалідністю? Пройшов місяць — відповіді немає. Які подальші дії?

Рапорти військовослужбовців зараз повинні розглядатися у чітко визначені строки. Для більшості питань, до яких належать і рапорти на звільнення по догляду за людиною з інвалідністю, встановлено термін до 14 днів з моменту їх подання командиру або відправлення поштою. Якщо ж ви вже звернулися зі скаргою чи повторним рапортом до вищого командування, на цьому рівні за загальним правилом діє строк розгляду до 30 днів.

Тому коли минає місяць, а ви так і не отримали ні позитивної відповіді, ні вмотивованої письмової відмови — це вже про порушення порядку розгляду звернень. У такій ситуації чекати далі зазвичай немає сенсу, варто переходити до активних дій.

Що можна зробити

Насамперед важливо переконатися, що ваш рапорт узагалі існує в системі діловодства. Для цього варто звернутися до діловода частини й уточнити, чи зареєстрований документ, який він має вхідний номер і дату, чи переданий він командиру на розгляд. Якщо інформації немає або відповіді виглядають розмитими, можна додатково зателефонувати на гарячу лінію Міноборони за номером 0 800 500 442 і запитати, чи бачать ваше звернення на вищому рівні.

Якщо на цьому етапі ясності немає, наступний крок — подати письмовий запит про стан розгляду рапорту. У такому запиті ви просите підтвердити факт і дату реєстрації рапорту, а також повідомити, на якому етапі він перебуває і чи прийнято рішення. Важливо, щоб запит також був зареєстрований, а у вас залишилася його копія з вхідним номером. Це простий спосіб зафіксувати вашу спробу отримати інформацію.

Коли ні на рапорт, ні на запит не надходить відповіді, можна говорити вже про бездіяльність. Тоді логічно порушити питання вище — звернутися зі скаргою до вищого командування або до органів, які контролюють дотримання прав військовослужбовців, у тому числі до військового омбудсмена. У скарзі доречно чітко, але спокійно викласти послідовність подій: коли подали рапорт, до чого він стосувався, які документи додали, коли направляли запит про стан розгляду й що жодної відповіді так і не отримали.

Буває, що навіть після звернення на вищий рівень ситуація не змінюється. Тоді варто розглядати можливість судового захисту. Адміністративний позов у такому випадку спрямований на визнання бездіяльності незаконною і зобов’язання відповідного органу розглянути ваш рапорт по суті. Суд буде дивитися не на усні пояснення сторін, а на документи й строки, тому саме зараз важливо подбати про доказову базу.

Такий алгоритм можна застосовувати не лише для рапортів на звільнення по догляду. Він працює в будь-якій ситуації (не пускають у відпустку, відмовляють в довідці тощо), коли ваше звернення фактично залишається без руху.

Ваше питання може стати наступним в цій серії

Усі питання в цій статті — реальні звернення військових та їхніх родин. І ця рубрика триватиме далі. Якщо маєте схожу ситуацію або своє незручне питання, ви можете коротко його описати й отримати безоплатну відповідь адвоката. Для цього натисніть кнопку «Поставити своє питання» нижче й кількома реченнями опишіть, що відбувається.

Ми читаємо кожне звернення. Частині запитань адвокат відповідає особисто, інші лягають в основу наступних матеріалів — без жодних імен і точних даних, зате з деталями, які можуть стати підказкою для інших у схожій ситуації.

Поставити своє питання