Аліменти на дитину в Україні у 2026 році: простими словами про права мами, борги, пеню та відповідальність за несплату

Жодна жінка не радіє потребі доводити право дитини на аліменти. Часто за ці кошти доводиться боротися не лише у судах, а й із колишнім чоловіком, який ухиляється від сплати. Більшість мам проходять цей шлях самостійно, без підтримки адвоката, шукаючи відповіді на десятки практичних запитань.

Ця публікація створена на основі реальних звернень жінок, які діляться своїми історіями та сумнівами з командою Advokat Market. У цих запитаннях — усе, що зазвичай болить у темі аліментів: страх, що виплати зменшать, невпевненість через борги, сумніви щодо справедливості рішень і дій виконавців. Відповіді адвокатів покликані не лише дати правове підґрунтя, а й допомогти розібратися в ситуації спокійно та по кроках.

10 реальних жіночих питань про аліменти та відповіді адвокатів Advokat Market 

1. Мій колишній після народження другої дитини в новій сім’ї подав до суду, щоб зменшити аліменти: чи мають право їх урізати та що я можу зробити?

Суд може зменшити аліменти, але для цього потрібні доведені підстави, а не просто бажання платника. Рішення про зменшення не повинно погіршувати умови утримання та життя дитини.

Законодавча основа — стаття 192 Сімейного кодексу України: вона дозволяє змінити розмір аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із батьків. Водночас норма не встановлює автоматичного зменшення аліментів на першу дитину після народження другої. Щоб суд погодився урізати виплати, мають бути виконані кілька умов:

1. Реально змінився матеріальний чи сімейний стан платника — з’явилися додаткові витрати або зменшилися доходи до рівня, за якого сплачувати аліменти в попередньому розмірі об’єктивно складно.

2. Подано позов до суду про зменшення розміру аліментів — виконавець не може змінити суму автоматично, і платник не має права самостійно просто «почати платити менше».

Верховний Суд у постанові у справі № 565/2071/19 прямо зазначив, що сама по собі зміна сімейного стану (народження дитини в іншому шлюбі) не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Тобто суд очікує пов’язки: нова дитина + доведене погіршення майнового стану платника. У тій же постанові суд вказав, що позивач не довів погіршення матеріального становища, а навпаки, було встановлено збільшення його доходів — у такій ситуації підстав для зменшення аліментів немає.

На що дивиться суд:

• офіційні доходи — довідки про зарплату, податкові дані, банківські виписки;
• додаткові витрати платника — наприклад, через хворобу, інвалідність, необхідність догляду за іншими членами сім’ї;
• наявність інших ресурсів — майно, заощадження, докази неофіційних доходів.

Для суду важливий саме комплекс обставин, а не одна-єдина деталь. Наприклад, стійке зниження доходу в поєднанні з додатковими витратами на лікування — вагомий аргумент. Натомість тимчасові затримки зарплати самі по собі не завжди свідчать про реальне погіршення матеріального стану.

Тож суди підходять до питань зменшення аліментів досить прискіпливо. Для зміни суми мають бути вагомі, підтверджені доказами підстави: істотне зниження доходу, втрата основного джерела заробітку, стійка втрата працездатності чи інші об’єктивні обставини. Сам факт народження другої дитини без доведеної зміни матеріального стану — не достатній аргумент.

Що може зробити мама, якщо колишній просить зменшити аліменти:

• не ігнорувати судові повістки та документи — якщо не подати заперечення і не з’явитися, суд розглядатиме лише аргументи платника;
• підготувати письмові заперечення, у яких пояснити, чому аліменти мають залишитися в поточному розмірі;
• зібрати й надати докази витрат на дитину: чеки на лікування, обстеження, реабілітацію, харчування, одяг, навчання;
• якщо у дитини є особливі потреби (системне лікування, регулярна реабілітація тощо), ці витрати варто підкріпити максимально повним пакетом документів;
• за можливості зібрати додаткові відомості про майновий стан платника, які не видно з офіційних довідок, — наприклад, скріншоти листування, фото з дорогих поїздок, ознаки значних витрат чи додаткових доходів.

Базові документи (довідки про доходи, інформацію з реєстрів) може витребувати суд або адвокат. Завдання мами — показати реальний рівень потреб дитини й надати все, що підтверджує, що зменшення аліментів суттєво погіршить її забезпечення.

2. Чи є сенс подавати на аліменти, якщо зрозуміло, що він їх платити не буде?

Так, подавати на аліменти є сенс навіть тоді, коли здається, що він їх сплачувати не буде. Поки немає рішення суду або нотаріально посвідченого договору, аліментний обов’язок юридично не зафіксований: формально батько нічого не зобов’язаний платити, а усні домовленості не створюють для нього правових наслідків. Оформлення аліментів через суд чи договір дає чітко визначені умови: скільки, коли і в якій формі має сплачувати батько дитини. Порушення цих умов уже тягне конкретні наслідки.

Насамперед починає формуватися офіційний борг. Якщо аліменти не сплачуються, заборгованість накопичується, а не зникає. На суму боргу може нараховуватися пеня за прострочення, а додатково суд може застосувати штраф: 

• 20% суми боргу за заборгованість понад 1 рік, 
• 30% — понад 2 роки, 
• 50% — понад 3 роки. 

Заборгованість за вже присудженими аліментами стягується за весь період несплати, у тому числі після досягнення дитиною повноліття, а в окремих випадках — до 23 років.

Після накопичення боргу можна звернутися до виконавчої служби. Серед інструментів впливу виконавця: 

• внесення боржника до Реєстру боржників, що обмежує можливість вільно продавати чи купувати майно; 
• обмеження права виїзду за кордон; 
• звернення стягнення на рахунки та інше майно; 
• тимчасове обмеження права керування транспортними засобами. 

На практиці заборона керувати автомобілем часто стає сильним стимулом для погашення боргу: багато боржників дізнаються про обмеження вже під час перевірки поліцією. Якщо ж і ці заходи не працюють, у разі умисного ухилення можлива кримінальна відповідальність.

Бувають ситуації, коли на момент звернення реально немає з чого стягувати — людина втратила роботу, не має власного житла, живе випадковими підробітками. Навіть у такому випадку подання на аліменти доцільне: заборгованість буде обліковуватися і може бути стягнута пізніше, коли зміниться майновий стан платника — з’явиться стабільна робота, майно, спадщина чи інші активи.

Якщо, попри відкриття виконавчого провадження, аліменти фактично не стягуються, ви маєте право претендувати на тимчасову державну допомогу. Вона призначається дітям до 18 років, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме. Розмір допомоги визначають як різницю між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї на одну особу, але вона не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму. Наприклад, у 2026 році прожитковий мінімум для дитини 7 років становить 3 512 грн. Якщо середньомісячний дохід вашої сім’ї на одну особу — 2 000 грн, держава доплатить різницю: 3 512 грн – 2 000 грн = 1 512 грн. Якщо ж розрахована різниця вийде меншою за половину прожиткового мінімуму (менше 1 756 грн для дитини 6–18 років), допомога все одно має бути не нижчою за 50% прожиткового мінімуму. Для оформлення потрібно звернутися до органів соціального захисту, ЦНАПу або сервісного центру ПФУ з пакетом документів, що підтверджує і статус боржника, і доходи сім’ї.

Тому навіть якщо зараз очевидно, що батько не платитиме добровільно, юридичне оформлення аліментів створює для вас дві важливі гарантії: накопичення боргу, який можна буде стягнути в майбутньому, та можливість скористатися державними й виконавчими інструментами захисту прав дитини.

3. Якщо виконавча служба знаходиться на окупованій території, як отримати довідку про заборгованість по аліментах і чи збережуться дані про боржника?

Дані про виконавче провадження зберігаються не лише в паперовій справі. Інформація про боржника, суму боргу, стан провадження та виконавця вноситься до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та пов’язаних реєстрів, тому вона не зникає навіть у разі зміни місцезнаходження органу ДВС.

Органи державної виконавчої служби, щодо території яких запроваджено тимчасову окупацію або включено до переліку територій активних бойових дій, не продовжують роботу на місці. Мін’юст або змінює їхнє місцезнаходження на безпечну територію, або визначає інший орган ДВС, уповноважений виконувати провадження щодо цієї території. Інформація про нову адресу й контакти зазвичай публікується на сайті Мін’юсту, міжрегіональних управлінь та в їхніх офіційних каналах у соцмережах.

Якщо відділ ДВС евакуйовано, алгоритм дій такий:

• якщо ви не маєте статусу ВПО, варто з’ясувати актуальну адресу свого відділу, до якого було відкрито провадження, і звертатися саме туди;
• якщо маєте статус ВПО, можете звернутися до відділу ДВС за місцем фактичного проживання, зазначеним у довідці ВПО — провадження передадуть до цього органу за внутрішньою процедурою.

Де шукати інформацію про евакуйований відділ та виконавця:

• єдина гаряча лінія ДВС — 0 800 356 917;

• АСВП — у профілі вашої справи можуть з’явитися оновлені дані про орган ДВС та виконавця;

• кол-центр Мін’юсту — 044 354 23 93;

• територіальні міжрегіональні управління Мін’юсту (телефоном або через їхні офіційні сайти/приймальні).

Також можна перевірити розділ «Органи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції». Якщо евакуація відбулася зовсім недавно, дані можуть оновлюватися з невеликою затримкою.

4. Що робити, якщо колишній живе на тимчасово окупованій території: чи реально стягнути аліменти?

Можливість фактичного стягнення аліментів у такій ситуації залежить від того, чи зберігає боржник зв’язок з українською юрисдикцією. Якщо в нього є рахунки в українських банках, офіційні доходи або майно на підконтрольній території, виконавець може звернути стягнення саме на ці активи — незалежно від того, де фізично проживає людина. Якщо ж усі рахунки закриті, роботи та майна в Україні немає, а все, що належить боржнику, — лише на ТОТ, фактичне виконання рішення може бути заблокованим до деокупації або зміни обставин. У такій ситуації варто паралельно оформити всі можливі види державної підтримки для дитини, щоб не залишатися без жодного офіційного джерела виплат.

5. При якій заборгованості за аліментами можуть накласти арешт на майно?

Початок застосування більшості обмежень пов’язаний не стільки з конкретною сумою боргу, скільки з тривалістю несплати аліментів. Ключовий орієнтир — період заборгованості понад три місяці (або понад два місяці, якщо аліменти призначені на дитину з інвалідністю чи тяжкохвору дитину). До цього моменту борг може обліковуватися, але підстав для застосування найсуворіших інструментів впливу ще немає. Коли заборгованість перевищує суму трьох місячних платежів, виконавець складає офіційний розрахунок боргу й на цій підставі може починати застосовувати примусові заходи.

Арешт майна — це один із таких інструментів. За наявності заборгованості виконавець має право виявити майно боржника та винести постанову про арешт, яка відображатиметься в реєстрах, що фіксують обтяження майна та статус боржника. Базово арешт означає тимчасове обмеження права розпоряджатися майном: його не можна продати, подарувати або передати в заставу, але користуватися ним, як правило, можна й надалі.

Якщо борг продовжує зростати (наприклад, перевищує 6 місяців несплати), арешт може посилюватися: окремі види майна можуть бути не лише обмежені в обігу, а й вилучені та реалізовані для погашення заборгованості. На практиці виконавці зазвичай спочатку звертають стягнення на рухоме майно (зокрема автомобілі), а вже потім — за необхідності — переходять до нерухомості. Часто саме загроза втрати доступу до авто або його примусова реалізація стають сигналом для боржника врегулювати борг.

Важливо пам’ятати, що арешт майна — лише один із заходів впливу. Разом або окремо можуть застосовуватися:

• блокування рахунків і звернення стягнення на кошти;

• тимчасові обмеження права виїзду за межі України, керування транспортними засобами, користування зброєю чи права на полювання.

Тому відсутність арешту на конкретному об’єкті майна після трьох місяців несплати ще не означає, що виконавець бездіє: він може обрати інший, більш ефективний у конкретній ситуації спосіб впливу — наприклад, спершу заблокувати рахунки, а вже потім переходити до арешту та реалізації майна.

6. Чи можна стягнути пеню за аліменти, якщо чоловік постійно затримує виплати на 10–20 днів чи більше. Як рахувати таке прострочення?

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі несвоєчасної сплати аліментів у платника формується заборгованість, і одержувач має право вимагати неустойку (пеню). Пеня нараховується у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але загальний її розмір не може перевищувати 100% суми заборгованості. Розрахунок здійснюється окремо за кожен місяць, за який утворився борг: кількість днів прострочення відраховують з першого числа місяця, наступного за тим, у якому аліменти мали бути сплачені, до дня фактичної сплати (без урахування дня сплати).

Важливо розуміти, що прострочення рахується не в межах одного календарного дня, а за «перехід» платежу на наступний місяць.

Наприклад:

• якщо аліменти за квітень мали бути сплачені у квітні, але фактично надійшли в травні — за квітень утворюється заборгованість, і з 1 травня починають рахувати пеню;
• якщо аліменти за квітень сплачені у квітні (хай навіть не на початку, а в середині чи наприкінці місяця) — заборгованість за цей місяць не виникає, підстав для пені немає.

Припустімо, аліменти в розмірі 3 000 грн мали бути сплачені у квітні, але надійшли лише 10 травня. У такому випадку пеня за квітень розраховується так: 3 000 грн × 1% × 10 днів = 300 грн. Якщо затримка повторюється кілька місяців поспіль, пеню рахують окремо за кожен із цих місяців і складають загальну суму, але з урахуванням обмеження — не більше 100% відповідної заборгованості.

Водночас пеня не нараховується автоматично у виконавчому провадженні. Щоб її стягнути, потрібні окремі дії з боку одержувача аліментів:

• отримати у державного чи приватного виконавця довідку про заборгованість за аліментами;
• підготувати й подати до суду позовну заяву про стягнення пені, додавши до неї довідку про борг;
• додати копію рішення суду (або нотаріального документа), на підставі якого стягуються аліменти, та розрахунок пені за відповідні періоди. 

У разі задоволення позову рішення про пеню також виконуватиметься виконавчою службою у загальному порядку.

Формально відповідь на запитання «чи можна стягнути пеню при затримці на 10–20 днів із переходом на наступний місяць» — так, можна, якщо прострочення виникло з вини платника і за відповідний місяць утворилася заборгованість. Розмір пені за один місяць у такій ситуації зазвичай становить частку від щомісячного платежу (наприклад, за 10 днів прострочення — близько 10% від суми аліментів за цей місяць). З одного боку, це реальна сума, яку можна додатково стягнути; з іншого — для її отримання потрібно витратити час на отримання довідки про борг, підготовку позову й розрахунку пені, а за потреби — ще й звернутися по правову допомогу.

Окремо суд оцінює причини прострочення. Якщо платник систематично затримує виплати без поважних причин, це може обґрунтовувати стягнення пені в повному обсязі. Якщо ж затримки пов’язані з об’єктивними обставинами (тривала хвороба, травма, втрата роботи та пошук нової), суд може зменшити розмір пені або відмовити в її стягненні, виходячи з принципів розумності та справедливості. У разі, коли платник доводить суттєве погіршення матеріального стану, він може паралельно просити про зменшення розміру аліментів, і суд розглядатиме вимогу про пеню та питання про зміну аліментів у взаємозв’язку.

Тому до питання стягнення пені за повторювані, але відносно короткі затримки варто підходити не лише формально, а й стратегічно. Має сенс попередньо з’ясувати обставини у платника, а за потреби — отримати індивідуальну консультацію сімейного адвоката, щоб оцінити перспективи позову та не створити ситуацію, у якій вимога пені може спровокувати зустрічний позов.

7. Чи може жінка подати на аліменти, якщо її колишній перебуває за кордоном?

Так, жінка може подати на аліменти, навіть якщо батько дитини перебуває за кордоном. Процедура складніша й зазвичай займає від кількох місяців до року, але базовий алгоритм лишається тим самим: спочатку потрібно отримати рішення українського суду про стягнення аліментів, а потім домагатися його виконання за кордоном або напряму звертатися до суду іноземної держави.

Найчастіше перший крок — звернення до суду в Україні за місцем проживання мами. Рішення українського суду фіксує обов’язок платника: розмір, форму та періодичність аліментів. Для подальшого виконання за кордоном доцільно просити суд визначити аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки більшість іноземних органів працюють саме з фіксованими сумами, а не з часткою від доходу. Якщо між батьками є нотаріально посвідчений договір про утримання дитини, але він не виконується, зазвичай також доводиться звертатися до суду України, щоб отримати рішення, придатне до подальшого виконання.

Подальші дії залежать від двох факторів: 

1. Чи має боржник майно або доходи в Україні.
2. Чи є країна його перебування є учасницею міжнародних або двосторонніх договорів з Україною. 

Якщо в боржника є рахунки, офіційні доходи чи майно в Україні, рішення можна виконувати через українську виконавчу службу за загальними правилами (реєстр боржників, арешт рахунків і майна, обмеження прав тощо). Якщо ж усі доходи та майно за кордоном, виконання можливе лише в тій державі, де він реально проживає.

Україна приєдналась до низки міжнародних конвенцій, які дозволяють визнавати й виконувати рішення українських судів про аліменти за кордоном, зокрема до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року та Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Якщо країна, де проживає боржник, є учасницею таких договорів, стягувачка подає клопотання та пакет документів (рішення суду, довідка про набрання ним законної сили, інформація про борг, переклад документів) до територіального управління юстиції або безпосередньо до Мін’юсту, який надсилає їх компетентному органу іншої держави. Далі питання виконання вирішується за правилами цієї держави: суд або інший орган визнає рішення й допускає його до примусового виконання.

Якщо з конкретною країною немає багатосторонніх або двосторонніх договорів про правову допомогу, можливі два шляхи. 

• Перший — намагатися ініціювати визнання й виконання рішення українського суду відповідно до внутрішнього законодавства тієї держави, подаючи клопотання безпосередньо до її суду. Терміни й вимоги до документів у такому разі визначатиме місцеве право.
• Другий — якщо і мама, і боржник фактично проживають в одній іноземній країні, звернутися до місцевого суду цієї країни із самостійним позовом про аліменти. Цей варіант зазвичай вимагає участі місцевого адвоката й додаткових витрат, але іноді дозволяє отримати рішення швидше або на умовах, більш наближених до рівня доходів у цій країні.

8. Чи можливо стягнути аліменти в розмірі половини всіх доходів батька?

Так, аліменти «половина доходу» можливі, але не завжди і не автоматично — залежить від кількості дітей, потреб дитини та доведеної платоспроможності батька. 

Мінімальні суми у 2026 році

Сімейний кодекс оперує двома орієнтирами: мінімальним гарантованим та мінімальним рекомендованим розміром аліментів. 

У 2026 році прожитковий мінімум для дітей становить: 

• до 6 років — 2 817 грн; 
• від 6 до 18 років — 3 512 грн.

Звідси мінімально гарантовані аліменти (50% ПМ):

• до 6 років — 1 408,50 грн;  
• від 6 до 18 років — 1 756 грн.

Менше цих сум суд, як правило, не призначає, навіть якщо це більш як половина офіційного доходу платника, за винятком окремих випадків за статтею 184 СК (визначення аліментів у твердій сумі при дуже низькому доході).

Коли можна отримати саме 50% доходу

Частки ¼, ⅓ і ½ доходу прямо випливають із судової практики та норм процесуального закону: на одну дитину — орієнтовно ¼, на двох — ⅓, на трьох і більше — ½ доходу платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину. Тобто: 50% усіх офіційних доходів — це базова, законна частка, коли аліменти стягують на трьох і більше дітей. У такій ситуації вимога половини доходу є цілком очікуваною й узгоджується з типовим підходом судів.

Коли можливо більше, ніж 50% або 50% при меншій кількості дітей

Частина 3 статті 182 СК дозволяє суду не обмежуватися розміром офіційного доходу, якщо доведено, що реальні витрати платника значно перевищують задекларований дохід і він не пояснив походження коштів. 

Це дає можливість:

• призначати аліменти, які фактично перевищують половину офіційного доходу, коли є ознаки прихованих коштів, дорогих покупок, активів;  
• збільшувати частку понад типову (наприклад, 50% на двох дітей), якщо є особливі потреби дитини (інвалідність, хронічні захворювання, регулярна реабілітація, спеціальне навчання) і це підтверджено документами. 

У таких справах суд шукає баланс: враховує як найкращі інтереси дитини, так і реальні, доведені можливості батька. Гарантована «половина доходу» без аналізу обставин — це скоріше виняток (троє дітей і більше), а в інших випадках потрібні сильні аргументи й доказова база. 

9. Чи утримуються аліменти з бойових виплат військового?

Так, із бойових виплат аліменти здебільшого утримуються, але не з усіх військових грошей — важливо розрізняти, що входить до грошового забезпечення, а що є разовою або цільовою виплатою.

Що входить у базу для аліментів

Постанова КМУ № 146 (із змінами) встановлює, що з військовослужбовців аліменти утримуються з усіх видів грошового забезпечення, крім такого, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. До бази для аліментів у військового, як правило, входять:

• основні щомісячні виплати: посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років;  
• додаткові щомісячні виплати: постійні надбавки, доплати, підвищення, регулярні премії;  
• додаткова винагорода на період воєнного стану (так звані «бойові» 30 000, 50 000, 70 000, 100 000 грн), якщо вона нараховується за певний період служби й виплачується як складова грошового забезпечення, а не одноразова допомога. 

Тобто бойова винагорода, яка оформлена як складова місячного грошового забезпечення за участь у бойових діях, зазвичай враховується при розрахунку аліментів.

З яких військових виплат аліменти не стягуються

Не включаються до бази для аліментів виплати, що не мають постійного характеру або є цільовими компенсаціями, зокрема:

• одноразові виплати при звільненні (вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, одноразова допомога мобілізованим);  
• матеріальна допомога на лікування, освіту, розв’язання соціально-побутових питань;  
• компенсації за втрату здоров’я, інвалідність, поранення;  
• інші разові соціальні виплати та пільги, призначені для покриття конкретних витрат військового.  

Такі виплати не вважаються доходом для цілей аліментів і, відповідно, з них утримання не проводиться. 

Як контролювати правильність утримання

Утримання аліментів із грошового забезпечення військового здійснює не сам військовослужбовець, а бухгалтерія частини — на підставі рапорту або виконавчого документа (судового рішення, виконавчого листа, судового наказу). Якщо є сумніви, що бойові чи інші виплати врахували правильно, можна: 

• звернутися до виконавця за роз’ясненням і розрахунком заборгованості;  
• запросити в бухгалтерії військової частини довідку про склад грошового забезпечення та суми, з яких утримуються аліменти. 

При цьому потрібно пам’ятати, що бойові виплати нараховують лише за періоди фактичної участі у відповідних заходах (ЛБЗ, зона бойових дій тощо), і в періоди ротації, лікування чи реабілітації військовий може їх не отримувати. Відсутність аліментів із бойових у такі місяці не завжди є порушенням — усе залежить від того, чи були нараховані самі бойові. 

10. Як нараховується заборгованість за аліментами, якщо колишній чоловік втратив роботу?

Втрата роботи не звільняє батька від обов’язку утримувати дитину і не зупиняє нарахування аліментів та заборгованості. Змінюється лише спосіб визначення бази для розрахунку. 

Якщо на момент виникнення боргу або його визначення людина офіційно не працює, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від доходу, обчислюють виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації (або некваліфікованого працівника) за даною місцевістю — це прямо передбачено статтею 195 Сімейного кодексу.

Якщо особа має статус безробітного і отримує допомогу по безробіттю, аліменти утримуються з цієї допомоги. Оскільки її розмір, як правило, невеликий, обмежений у часі та не змінюється щомісяця, суди часто визначають аліменти у твердій грошовій сумі, орієнтуючись на прожитковий мінімум і реальні потреби дитини. У будь-якому випадку розмір аліментів не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку: у 2026 році це 1 408,50 грн для дітей до 6 років і 1 756 грн — для дітей від 6 до 18 років.

Приклад, коли платник офіційно не працює й живе, скажімо, у Кіровоградській області. Середня зарплата за даними Держстату за певний місяць становить умовно 19 996 грн. З цієї суми віднімають податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%): орієнтовно 3 599 грн і 300 грн відповідно. Базою для розрахунку аліментів стає сума після оподаткування — приблизно 16 097 грн. Якщо аліменти визначені як ¼ доходу на одну дитину, орієнтовний розмір складе близько 4 024 грн. Це лише ілюстрація: у кожній конкретній справі суд може враховувати інші дані щодо середньої зарплати та потреб дитини.

Коли аліменти призначають у твердій грошовій сумі (фіксованій сумі на місяць), суд керується статтями 182–184 СК: 

• оцінює стан здоров’я та матеріальне становище дитини, 
• стан і можливості платника, 
• наявність у нього інших утриманців, 
• майно та інші істотні обставини. 

Теоретично суд може визначити суму аліментів на рівні всієї допомоги по безробіттю або наближену до неї, але на практиці частіше орієнтується на мінімально гарантований розмір, щоб уникнути нових спорів і забезпечити хоча б базовий рівень утримання дитини.

Поставте своє запитання про аліменти

Хоча в цій статті зібрані відповіді на реальні запитання жінок, вони не є універсальними для всіх ситуацій. Вони дають загальні орієнтири — що в принципі можна робити, куди звертатися, яких помилок краще уникати. Але інколи достатньо однієї деталі у вашій історії, щоб правове рішення виявилося іншим, ніж у наведених прикладах. Тому навіть дуже схоже запитання не замінює повноцінної консультації.

Водночас часто саме загальної відповіді достатньо, щоб зрозуміти, які кроки варто зробити вже зараз, куди звернутися найближчим часом і про які документи подбати. Якщо ви зараз у «точці вибору» у своїй ситуації з аліментами, можете поставити нам своє запитання: коротко опишіть обставини, зазначте найважливіші деталі та сформулюйте, яку відповідь або рішення ви шукаєте. Ми надамо коротку й безплатну індивідуальну консультацію.

Поставити запитання