Головна
Блог
Оформлення та відновлення документів
Договір про виховання та утримання дитини: як батькам домовитися без війни в суді

Договір про виховання та утримання дитини: як батькам домовитися без війни в суді

Христина Мартинюк

Контент-менеджер

Опубліковано: 02.01.2026

Ми звикли чути історії про те, як батьки «воюють» у суді за своїх дітей — за право бути поруч, захищати, турбуватися, створювати комфорт. Проте справжній прояв турботи — домовитися мирно. Цивілізовано, з повагою до дитини та одне до одного.

Йдеться про договір про виховання та утримання дитини, передбачений сімейним законодавством. Це не формальність, а дієвий інструмент, який допомагає впорядкувати домовленості: хто за що відповідає, як забезпечуються потреби дитини, у який спосіб спілкуються батьки. Такий договір дозволяє врахувати інтереси всіх сторін, особливо — самої дитини.

Так, є певні нюанси щодо його змісту та нотаріального посвідчення. Але якщо витратити трохи часу й зусиль, можна отримати не документ «для галочки», а справжній механізм миру між батьками.

Що таке договір про виховання та утримання дитини?

Договір про утримання та виховання дитини — це угода між батьками (або опікунами), в якій вони фіксують ключові аспекти участі кожного в житті дитини: з ким вона проживатиме, хто і як її утримуватиме, яким чином ухвалюватимуться важливі рішення.

Такий документ — не просто приватний перелік домовленостей. Його правову основу закріплено в Сімейному кодексі України (далі — СКУ), однак через неоднозначність окремих норм на практиці все ще виникає чимало запитань щодо змісту та форми таких договорів.

У СКУ прямо згадуються декілька споріднених видів договорів щодо дитини:

Договір про те, з ким із подружжя будуть проживати діти та яку участь у їхньому житті братиме кожен із батьків. Можливість його укладення передбачена пунктом 1 статті 109 СКУ, яка визначає, що в документі мають бути зафіксовані місце проживання дитини, як саме той із батьків, що проживатиме окремо, братиме участь в утриманні дитини, обсяг участі у вихованні дитини тим із батьків, хто живе окремо.

Стаття прямо вимагає, щоб у договорі були визначені умови і виховання, і утримання дитини. Залученість лише в одній із цих сфер є недостатньою, саме тому в практиці й закріпилася назва «договір про виховання та утримання дитини».

Договір про аліменти. Про нього йдеться в частині 2 статті 109 СКУ. На рівні практики це зазвичай розглядають не як окремий вид договору, а як акцент на тому, що коли в угоді визначають розмір і порядок сплати аліментів.
Договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із батьків, хто проживає окремо від дитини. Можливість його укладення передбачена частиною 4 статті 157 СКУ.

Фактично йдеться про два базові різновиди: договір, який укладається у зв’язку з розірванням шлюбу та договір між батьками, один із яких проживає окремо від дитини, незалежно від наявності чи відсутності шлюбу в минулому. Різниця між ними полягає переважно в контексті укладення: перший подається до суду разом із заявою про розірвання шлюбу, а другий може укладатися поза розірванням шлюбу або взагалі за відсутності шлюбу, адже батьківські права та обов’язки виникають з моменту народження дитини, а не з моменту реєстрації стосунків у РАЦСі.

Форма укладання договору

Закон однозначно вимагає, щоб договір укладався в письмовій формі. Питання нотаріального посвідчення виглядає складнішим:

стаття 109 СКУ вказує, що нотаріальне посвідчення є обов’язковим, якщо договір містить умови сплати аліментів на дитину;
стаття 157 СКУ фіксує, що будь-який договір між батьками стосовно врегулювання умов життя дитини має нотаріально посвідчуватись.

Ця різниця підходів створює певну юридичну колізію, яку інколи намагаються «підлаштувати» під конкретну ситуацію. Наприклад, у разі розірвання шлюбу — орієнтуватися на зміст договору та, якщо він не зачіпає аліментів, укладати в простій письмовій формі. А у випадках, коли батьки не розлучаються або ніколи не були в шлюбі, — посвідчувати кожен договір, що визначає порядок участі в житті дитини.

З практичної точки зору значно безпечніше посвідчувати будь-який договір про виховання та утримання дитини в нотаріуса, незалежно від контексту та змісту. Це надає документу більшої юридичної сили та відповідає принципу дотримання найкращих інтересів дитини, оскільки нотаріус перевіряє, чи не суперечать умови закону та чи не порушують прав дитини.

Якщо договір укладається в межах судового процесу про розірвання шлюбу, суд може затвердити його як мирову угоду, і тоді документ набуває сили виконавчого документа, що дозволяє примусово виконувати його умови в разі порушення.

Коли доцільно укладати такий договір

Укладання такого договору жодним чином не прив’язане до факту реєстрації шлюбу — так само як до нього не прив’язане саме батьківство, адже права та обов’язки батьків виникають із моменту народження дитини.

Батьки можуть укласти договір, зокрема, коли:

розлучаються й хочуть офіційно зафіксувати, як саме кожен із них братиме участь у вихованні та утриманні дитини/дітей;
змогли домовитися щодо частини питань, а інші — наприклад, місце проживання дитини — планують вирішувати через суд;
мають усну домовленість, яка фактично виконується, але виникла потреба в офіційному документі (наприклад, для ТЦК чи органу соціального захисту);
більше не живуть разом, але шлюб з різних причин не розривають і потребують опорного документа для розуміння обсягу відповідальності кожного з батьків;
не жили в шлюбі, але хочуть підтвердити, що другий із батьків реально утримує дитину й бере участь у її житті (важливо як доказ у відносинах з державними органами чи в суді);
змінилися обставини: хтось переїхав, втратив роботу, істотно поліпшив фінансовий стан — і потрібно оновити попередні домовленості чи судове рішення без запуску ще одного затяжного судового процесу.

Незалежно від конкретної ситуації, договір про виховання та утримання дитини має низку очевидних переваг:

1) Захист інтересів дитини

Формується стабільне середовище, у якому є місце обом батькам і в якому рішення ухвалюються з огляду на потреби дитини, а не емоції дорослих.

2) Чіткість та прозорість

Умови фіксуються прямо, без натяків і «домовленостей на словах», що зменшує ризик маніпуляцій та різного тлумачення.

3) Фінансова стабільність

Фінансові зобов’язання можна прописати з урахуванням реальних обставин: можливих звільнень, простоїв, додаткових витрат на лікування чи навчання дитини, а не лише за «сухою» схемою закону.

4) Менше сварок та конфліктів

Обоє батьків розуміють межі своєї відповідальності та ролі, тому мають менше підстав для суперечок щодо «хто кому що винен».

5) Цивілізований підхід

Замість тривалих судових процесів, які виснажують усіх, є спільне рішення, що не травмує дитину та залишає батькам можливість співпрацювати.

6) Уникнення проблем наперед

Договір працює як інструкція: він заздалегідь пояснює, що робити, коли з’являється певна проблема (затримка платежів, переїзд, хвороба дитини тощо), тож конфліктів часто вдається уникнути.

Які умови слід обов'язково прописати в договорі?

Зміст такого договору детально не прописаний у законі. Є лише загальна вказівка в статті 109 СКУ щодо визначення місця проживання дитини, обсягу участі батьків в її утриманні та вихованні, а решта структури залишається на розсуд сторін. Чим детальніше буде прописано порядок утримання та виховання дитини, тим менше запитань виникатиме в майбутньому під час адаптації умов договору до реального життя.

Далі — про умови, які варто вважати обов’язковими для такої угоди щодо дитини.

1. Дані сторін

Вказують повні дані обох сторін: ПІБ, дату народження, місце проживання, паспортні реквізити та РНОКПП (ІПН). Щоб спростити ідентифікацію в тексті, доцільно одразу визначити, ким є кожна зі сторін у договорі — наприклад «Мати», «Батько», «Опікун».

Сторонами договору можуть бути батьки, опікуни або інші особи, батьківські чи опікунські права яких підтверджені документально (рішенням суду, рішенням органу опіки тощо).

2. Інформація про дітей

Якщо дітей декілька, закон не забороняє як один загальний договір на всіх, так і окремі договори на кожну дитину. Якщо угода одна на двох і більше дітей, варто прописувати умови окремо по кожній, щоб уникнути плутанини щодо графіків, витрат тощо.

У цьому розділі зазначають: ПІБ дитини, дату народження, номер та дату свідоцтва про народження, за потреби — реквізити інших документів (паспорт, ID-картка).

3. Місце проживання

За українським законодавством місце проживання дитини — це не лише адреса, а насамперед та особа, з якою дитина проживає більшу частину часу. Люди можуть змінювати орендоване житло, міста та навіть країни, але з точки зору права важливо, з ким саме дитина фактично живе.

Місце проживання — ключовий та обов’язковий пункт такого договору, оскільки прямо згадується в СКУ та практиці нотаріальних договорів. У цьому блоці зазвичай визначають:

з ким із батьків постійно проживає дитина;
чи вказується конкретна адреса проживання;
чи має право той з батьків, з ким дитина не проживає, тимчасово забирати її до себе.

Цей пункт має вирішальне значення для ТЦК і соціальних служб, оскільки підтверджує, на чиєму фактичному утриманні перебуває дитина.

Під час формулювання варто враховувати вимоги статті 160 СКУ: за згодою батьків визначається місце проживання дітей до 10 років. З 10 років потрібна спільна згода батьків та дитини, а з 14 дитина може самостійно обирати, з ким із батьків проживати.

Доцільно одразу вказати:

чи можна змінювати місце проживання (у разі переїзду в інше місто чи країну);
чи потрібно повідомляти іншого з батьків про зміну адреси, школи, садочка чи країни проживання;
як саме відбувається таке повідомлення (письмово, електронною поштою, у месенджері тощо).

Якщо є чинне судове рішення або окрема угода про місце проживання дитини, договір має або прямо посилатися на нього, або принаймні не суперечити таким документам.

4. Участь другого з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною

Цей розділ стосується режиму спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо, тому він має бути максимально конкретним.

Що варто передбачити:

Пункт договору	Його зміст
Регулярні зустрічі	1) Дні тижня, коли відбуваються зустрічі (наприклад, субота та неділя). 2) Час зустрічей — до прикладу, з 10:00 до 17:00. 3) Місце зустрічей — нейтральна територія (кафе, парк, торговий центр), місце проживання дитини або місце проживання другого з батьків. 4) Можливість ночівлі в другого з батьків: чи дозволена взагалі, за яких умов, як часто.
Зустрічі під час канікул	1) Орієнтовний період, який дитина проводить з кожним із батьків (наприклад, осінні та весняні канікули — з тим, хто проживає окремо, літні — порівну). 2) Порядок узгодження конкретних дат після оприлюднення графіка канікул у школі чи садочку. Конкретні дати, як правило, не фіксують, оскільки періоди канікул змінюються щороку.
Зустрічі на свята	1) Де дитина проводить основні свята — Різдво, Новий рік, Великдень, день народження, інші важливі дати. 2) Можливість «чергування» свят по роках (один рік — з мамою, наступний — з батьком).
Порядок передачі дитини	1) Хто, де та коли забирає і повертає дитину. 2) Чи є обов’язковим обмін інформацією про стан дитини (наприклад, телефонний дзвінок раз на 5 годин або надсилання фото/повідомлень у месенджері двічі на день).
Інші форми спілкування	Якщо батьки живуть у різних містах або країнах і особисті зустрічі обмежені, варто зафіксувати: основні канали комунікації — дзвінки, відеозв’язок, месенджери, електронна пошта; частоту контактів та орієнтовну тривалість розмов.
Участь у важливих рішеннях щодо дитини	У договорі має бути зрозуміло, хто і як приймає рішення стосовно: лікування та медичних процедур; зміни школи чи садочка; вибору гуртків, секцій, репетиторів; поїздок дитини за кордон. За бажанням батьків можна окремо зазначити, що дитина залучається до обговорення таких рішень з урахуванням її віку та рівня зрілості.
Інформування про важливі події в житті дитини	Щоб другий з батьків не дізнавався про важливі події «останнім», у договорі можна зафіксувати обов’язок повідомляти протягом дня про значущі події: успіхи в школі, перемоги в конкурсах, участь у заходах тощо.

Для всіх форматів зустрічей можна окремо передбачити можливість присутності третіх осіб — бабусь, дідусів, братів, сестер, друзів батьків чи їхніх партнерів, а також умови, коли така присутність допустима або, навпаки, небажана.

5. Утримання дитини

Договір про утримання та виховання дитини не обов’язково має містити умови про аліменти — це може бути окрема домовленість або предмет судового рішення. Водночас, якщо між батьками є довіра й узгоджене бачення, часто укладають «комплексний» договір, у якому фіксують і матеріальну складову.

У такому розділі зазвичай визначають:

як виплачуються аліменти — у частці від доходу чи у фіксованій сумі;
періодичність виплат — щомісяця, щокварталу або в іншому режимі;
валюту та спосіб платежів — готівкою з розпискою, на банківську картку, на окремий рахунок дитини;
дату, до якої мають надходити кошти (наприклад, до 10 числа кожного місяця);
умови індексації аліментів, якщо сума фіксована, — період перегляду та принцип збільшення з урахуванням інфляції.

Доцільно відокремити, які витрати покриваються «базовими» аліментами (харчування, одяг, навчання, базова медицина тощо) та які витрати вважаються додатковими (стоматологія, лікування гострих станів, поїздки, гуртки, спорт, репетитори) і як вони фінансуються.

Кожен вид додаткових витрат можна прописати окремим пунктом: визначити частку участі кожного з батьків (наприклад, 50/50 або інша пропорція), порядок погодження таких витрат та спосіб звітування — чеки, квитанції, виписки з карткових рахунків.

Чим конкретніше й прозоріше описано грошові питання, тим менше простору для конфліктів, маніпуляцій і «суб’єктивних очікувань» у майбутньому.

6. Строк дії договору та порядок внесення змін

Найчастіше строк дії договору прив’язують не до фіксованої дати, а до певної події — зазвичай до досягнення дитиною повноліття. Водночас СКУ допускає утримання дитини і після 18 років, наприклад до 23 років, якщо вона продовжує навчання на денній формі, тому строк дії завжди визначається індивідуально.

У цьому пункті важливо зазначити:

термін його дії — конкретна дата або подія;
відповідальність за невиконання умов договору — наприклад, штраф або пеня за систематичне порушення графіка зустрічей чи несплату погоджених додаткових витрат (з урахуванням норм щодо неустойки за аліментами);
порядок внесення змін — лише за взаємною згодою, шляхом підписання додаткової угоди, з нотаріальним посвідченням чи без нього;
можливість та періодичність перегляду умов — наприклад, щороку або при настанні певних обставин (переїзд, зміна доходу, вступ до вишу);
порядок вирішення спорів — спочатку переговори, можливо з участю юриста чи медіатора, а вже потім — звернення до суду у разі недосягнення домовленості;
умови розірвання договору — які дії або тривале невиконання (наприклад, несплата аліментів понад шість місяців) можуть бути підставою для припинення договору та перегляду умов у судовому порядку.

Навіть за наявності детального договору кожен із батьків зберігає право в будь-який момент звернутися до суду, якщо інша сторона систематично не виконує умови або якщо обставини так змінилися, що чинні домовленості більше не відповідають найкращим інтересам дитини.

Зразок договору: як користуватись, а не просто копіювати

Коли батьки шукають щось на кшталт «договір про виховання та утримання дитини зразок», вони зазвичай очікують побачити готовий шаблон, який можна роздрукувати й одразу підписати. Проте із сімейними справами це так не працює, і на те є кілька причин.

Найчастіші проблеми зі зразками:

вони застарілі — посилаються на неактуальні норми, містять некоректні формулювання;
вони «несучасні» — не враховують воєнного стану, масового виїзду за кордон, нових інструментів онлайн-спілкування;
вони суто індивідуальні — адаптовані під конкретну сім’ю чи нетипову ситуацію й погано працюють в інших випадках.

Сліпо копіювати такі зразки не просто не варто, а й може бути небезпечно. У кращому випадку ви отримаєте відмову нотаріуса й вимогу переробити документ, у гіршому — підпишете угоду, кожен пункт якої стане підставою для нових конфліктів.

Йдеться не про те, що шаблон заборонено використовувати взагалі. Його можна й варто використати як опорний документ: побачити «скелет» угоди, підглянути формулювання, перевірити, чи враховані всі важливі блоки.

Головне — правильно скористатися зразком та іншою інформацією, яку ви вже маєте. Нижче — три кроки, які допоможуть це зробити.

Крок 1. Завантажте зразок договору про виховання та утримання дитини

Візьміть за основу один або декілька зразків, доступних в інтернеті чи з перевірених джерел. Уважно їх прочитайте, звертаючи увагу на формулювання, які використовуються в окремих пунктах.

Особливо придивіться до того, як починається договір (преамбула, сторони, посилання на норми закону) та як він закінчується (строк дії, порядок внесення змін, відповідальність, вирішення спорів) — ці підходи можна використати й у вашому документі.

Крок 2. Поверніться до пункту цієї статті, в якому прописані умови договору

У блоці «Які умови слід обов’язково прописати в договорі» вже наведена максимально детальна структура угоди, яка відповідає законодавству й допомагає охопити основні обставини життя дитини та взаємин між батьками.

Перетворіть цей блок на чекліст:

пройдіться по кожному пункту;
обговоріть його між собою;
зафіксуйте попередні домовленості хоча б у чернетці.

Кожну умову потрібно не просто перенести в текст, а реально обговорити й усвідомити, як вона працюватиме в житті.

Крок 3. Узгодьте умови

Батькам варто самостійно прочитати, обговорити та узгодити всі структурні пункти угоди — навіть ті, що здаються дрібницями. Спочатку досягається домовленість, і лише потім складається текст договору.

Важливо пам’ятати: договір має відповідати і закону, і найкращим інтересам дитини. Ці відповідності обов’язково перевіряє нотаріус під час посвідчення: якщо він знаходить порушення, відмовляє у посвідченні й повертає документ на доопрацювання.

Коли всі домовленості вже є (навіть у вигляді чорнових нотаток), варто спочатку передати їх юристу. Фахівець перевірить законність та узгодженість умов, коректність формулювань та відсутність суперечностей між пунктами.

Якщо важливо зробити все максимально швидко й без «гойдалок» з поверненнями, логічно замовити в юриста не лише перевірку, а й повноцінне складання договору. На Advokat Market можна знайти фахівця, який перетворить ваші усні домовленості на юридично грамотний документ; для старту достатньо заповнити коротку анкету на сайті.

Отримати готовий договір онлайн

Типові помилки, яких припускаються батьки в сімейному договорі

Батьки — найбільш зацікавлені сторони у врегулюванні стосунків із дитиною, і саме тому часто намагаються скласти договір самостійно. Це нормально, але без юридичної оптики легко припуститися помилок, які з часом обертаються конфліктами.

Помилка №1. Розмиті формулювання замість конкретики

Кожен пункт договору має відповідати на базові запитання: «Що?», «Де?», «Коли?», «Скільки?». Загальні фрази звучать красиво, коли в стосунках мир, але стають абсолютно безпорадними, якщо починається конфлікт або виникає спір у нотаріуса чи в суді.

Невдалі формулювання	Вдалі формулювання
Батько спілкується з дитиною у вільний час.	Батько зустрічається з дитиною щотижня в суботу або неділю (на вибір батька) з 10:00 до 17:00.
Розмір утримання визначається з урахуванням можливостей батька.	Батько щомісяця сплачує фіксовану суму аліментів у розмірі 10 000 грн не пізніше 25 числа кожного місяця.
Додаткові витрати сторони ділять порівну.	Додаткові витрати (стоматологія, планові обстеження, оплата занять у музичній школі) сторони несуть у рівних частках — по 50%. Сторона, яка здійснює оплату, підтверджує розмір витрат квитанціями, чеками або іншими платіжними документами.

Помилка №2. Ігнорування додаткових витрат

У договорі є тільки аліменти, а всі «раптові» витрати лишаються за дужками. Це поїздки, спецодяг, техніка для навчання — те, що в реальному житті виникає постійно. На момент підписання здається, що «якось домовимось», але коли одному з батьків виставляють суттєвий рахунок, інший може раптово відмовитися платити частку.

Як уникнути:

чітко перелічити категорії додаткових витрат;
визначити частки участі — скільки сплачує кожен із батьків;
прописати способи підтвердження витрат;
продумати механіку погодження:
- чи потрібно завчасно узгоджувати витрату;
- за скільки днів слід попередити;
- чи може другий з батьків запропонувати дешевшу, але прийнятну альтернативу.

Помилка №3. Нереалістичний графік спілкування

Другий із батьків, прагнучи «не здатися гіршим» або дуже боячись втратити зв’язок із дитиною, погоджується на ідеальний, але нереальний графік. Наприклад, зустрічі з 9:00 суботи до 18:00 неділі на своїй території, без урахування позмінної роботи, відряджень чи реального навантаження. У результаті частина зустрічей зривається, а кожен пропуск виглядає як порушення умов договору.

Як уникнути:

одразу звірити бажаний графік зі своїм реальним робочим та життєвим розкладом;
не погоджуватися на завідомо незручний режим у надії «якось викручусь» або «потім змінимо»;
прямо прописати гнучкі механізми:
- можливість обмінятися днями;
- перенесення зустрічі за попереднім письмовим чи електронним повідомленням;
- строки, в які потрібно попередити про зміну планів.

Помилка №4. Відсутність механізму зміни договору

На момент укладення договір здається ідеально відповідним до життя: конкретний вік дитини, поточні доходи, місто проживання. Але дитина росте, ціни зростають, хтось переїжджає, змінюється робота чи режим. Без прописаного механізму змін сторони опиняються перед непростим вибором: або «жити повз договір», або відразу йти до суду.

Як уникнути:

передбачити можливість та процедуру внесення змін до договору;
зафіксувати право кожної сторони ініціювати перегляд умов при зміні важливих обставин (вік дитини, переїзд, зміна доходу, навчання у виші тощо);
визначити, як саме вносяться зміни: шляхом укладення додаткових угод або переукладанням договору в новій редакції;
встановити орієнтовну періодичність перегляду умов (наприклад, раз на рік або раз на два роки).

Хай рідше, але трапляються й інші помилки. Кожна з них — потенційне джерело конфлікту, у якому врешті страждає дитина. Шаблони з інтернету не врахують усі особливості вашої сім’ї, рівень довіри, графіки роботи, здоров’я чи плани на майбутнє.

Якщо ви хочете оформити договір про виховання та утримання дитини, який дійсно захищає інтереси всіх сторін і працює в житті, а не тільки «на папері», варто звернутися до юриста з сімейного права. Фахівець допоможе проаналізувати ваші домовленості, виявити слабкі місця й потенційні конфлікти, скласти текст договору та належним чином його оформити (у тому числі для подальшого нотаріального посвідчення чи подання до суду).

Уникнути помилок разом з Advokat Market

Юристи платформи допомагають батькам оформити сімейні договори повністю онлайн: від першої консультації до готового тексту, перевіреного на відповідність закону й інтересам дитини.

Отримати юридичну допомогу онлайн

Отримати новини в Telegram

Читайте в цій статті

Зміст статті

Що таке договір про виховання та утримання дитини?
Які умови слід обов'язково прописати в договорі?
Зразок договору: як користуватись, а не просто копіювати
Типові помилки, яких припускаються батьки в сімейному договорі

Про нашого експерта

Христина Мартинюк

Контент-менеджер

Спеціалізується на створенні достовірних та якісних матеріалів у юридичній тематиці. Має понад 5 років досвіду у написанні аналітичних статей, новин, інтерв’ю та консультаційних матеріалів.

Детальніше про автора

З цим читають

24.11.2025

Ярина Кузьмак

Оформлення та відновлення документів

Довіреність на представництво інтересів: повний гід для фізичних та юридичних осіб

У житті дедалі частіше виникають ситуації, коли діяти потрібно негайно, але зробити це особисто — неможливо. Військова служба, перебування за кордоном, госпіталізація, зайнятість, судові процеси, догляд за дітьми чи паралельні юридичні справи змінюють звичну логіку взаємодії з державними органами та бізнесом.