Визначення місця проживання дитини в Україні: як вирішити спір між батьками

Справи щодо визначення місця проживання дитини найчастіше виникають під час розлучень. Вони складні, адже постійна необхідність взаємодії з колишнім партнером часто веде до конфліктів і втрати звичної рутини. У результаті найбільше страждають діти. 

У 2025 році такі ситуації трапляються особливо часто — сім’ї розпадаються через війну, вимушену міграцію та великі відстані. Іноді здається, що досягти порозуміння неможливо. Проте існують дієві рішення — і саме про них йтиметься далі.

Чому важливо розмежовувати «визначення місця проживання дитини» та «реєстрація»?

В українському законодавстві «визначення місця проживання дитини» та «реєстрація» — це різні поняття.

Визначення місця проживання дитини (регулює Сімейний кодекс України (ст. 160–161)) — це правове рішення, яким встановлюється, з ким із батьків дитина буде проживати постійно, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.

Основний вихователь наділяється ключовими повноваженнями:

• підписувати заяви;
• давати згоду на виїзд дитини за кордон;
• ухвалювати медичні рішення;
• оформлювати документи;
• отримувати виплати та пільги, пов'язані з дитиною.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання визначають за їхньою згодою. Якщо домовитися не вдалося — рішення ухвалює орган опіки та піклування або суд.

Реєстрація місця проживання дитини (регулює Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання») — це адміністративна процедура документування адреси в Реєстрі територіальної громади. 

Батьки зобов’язані зареєструвати новонароджену дитину протягом 3 місяців. Якщо вони проживають окремо, реєстрація здійснюється з одним із них — на вибір батьків. Технічний алгоритм реєстрації окремо розписано в статті «Як зареєструвати місце проживання дитини: онлайн та офлайн».

Щоб наочно показати відмінності між цими процедурами, подамо порівняння у таблиці для максимального розуміння:

Судова практика: чому це має значення

Після того як ви зрозуміли різницю між визначенням місця проживання дитини та її реєстрацією, варто звернути увагу, як це тлумачить суд. Верховний Суд у Постанові від 09.10.2024 № 453/1515/22 чітко розмежував ці поняття:

«Згода батьків на визначення місця проживання дитини з одним із них — це одне, а згода одного з батьків на реєстрацію місця проживання дитини за конкретною адресою — зовсім інше правове рішення.»

Навіщо потрібно таке правове визначення?

Розмежування понять гарантує захист прав обох батьків і дитини, а також спрощує комунікацію з державними й освітніми установами, медичними закладами, при оформленні документів чи виїзді дитини за кордон.

Як приклад — під час воєнного стану порядок виїзду дітей за кордон змінився (Постанова КМУ №57): тепер для низки випадків не вимагається нотаріальна згода другого з батьків, якщо дотримано умов постанови. Проте підставову роль як і раніше має саме рішення про визначення місця проживання дитини, а не лише реєстрація адреси.

Від чого залежить спосіб визначення місця проживання дитини?

Те, як саме буде ухвалено рішення, залежить від віку дитини, бажання батьків і фактичних обставин життя. Є три базові сценарії, закріплені Сімейним кодексом України.

Для дітей до 10 років

• Місце проживання визначається спільною згодою батьків.
• Дитина в цьому віці може висловити свою думку щодо проживання, але це не є вирішальним фактором (ст. 171 СКУ).
• Думку дитини враховують через бесіди з батьками, органами опіки чи експертами, але рішення приймають дорослі.

Для дітей від 10 до 14 років

• Визначення місця проживання здійснюється за спільною згодою батьків і дитини.
• Дитина має право не лише бути вислуханою, але й активно брати участь у прийнятті рішення.
• Думка дитини враховується, але рішення все одно приймають дорослі, особливо якщо вибір дитини суперечить її безпеці або інтересам.
• Суд чи органи можуть перевірити, чи думка сформована вільно, без тиску чи маніпуляцій.

Для дітей від 14 років

• Дитина самостійно визначає, з ким із батьків хоче жити.
• Суд, однак, може врахувати, чи відповідає вибір дитячим інтересам і чи не загрожує її безпеці (наприклад, якщо у батька/матері небезпечні умови або залежність).
• Позицію дитини враховують у повному обсязі, але суд може прийняти рішення, яке захистить її вищі інтереси.

Вік дитини — важливий, але не єдиний критерій. У кожному випадку оцінюються:

• фактичне місце проживання та усталений побут;
• емоційний зв’язок із кожним із батьків;
• участь кожного з батьків у вихованні;
• матеріальні та житлові умови;
• стан здоров’я батьків і дитини;
• коло спілкування, шкільне середовище, стабільність.

Останніми роками з’явилися й додаткові фактори, пов’язані з війною — перебування одного з батьків за кордоном, служба у Збройних Силах України, часті переїзди чи зміна місця проживання через безпекову ситуацію.

Визначення місця проживання дитини без суду

Сімейний кодекс України дозволяє батькам самостійно домовитися, з ким житиме дитина. Якщо батьки погодили це питання — втручання суду чи органів опіки не потрібне.

Щоб домовленість була офіційною, необхідно укласти письмовий договір про утримання та виховання дитини.

Що обов’язково має містити такий договір?

• Повне визначення сторін: ПІБ матері та батька.
• Порядок виховання — як саме відбувається догляд й виховання дитини.
• Правила/графік спілкування з другим із батьків — як часто й коли проходять зустрічі, святкування, поїздки та канікули.
• Місце проживання дитини.
• Фінансові питання — наприклад, розмір і порядок виплати аліментів.
• Умови зміни договору, строк дії та порядок розірвання.
• За потреби — санкції за порушення домовленостей.

Рекомендовано нотаріально посвідчити договір утримання дитини — це допоможе уникнути спорів в майбутньому. Якщо складаєте документ на умовах довіри, підписуйте його за присутності належних свідків.

Потрібно допомогти з оформленням договору?

Звертайтесь до Advokat Market — допоможемо підготувати договір онлайн, перевіримо його на юридичну відповідність і, за бажанням, організуємо нотаріальне посвідчення.

Залиште заявку — і наш спеціаліст зв’яжеться з вами для консультації та подальших дій.

Оформити договір онлайн

Коли домовитись неможливо?

Іноді договір укласти не можна, наприклад, якщо:

• Один з батьків позбавлений батьківських прав.
• Дитина під опікою.
• Одна зі сторін недієздатна.

У такому випадку рішення ухвалює орган опіки та піклування.

Як звернутися до органу опіки?

Для початку подається заява, до якої додаються:

• копії паспорта, ІПН, довідки про реєстрацію;
• копія свідоцтва про шлюб/розірвання, свідоцтва про народження дитини;
• довідка зі школи або садка про навчання;
• довідка про доходи;
• характеристика з місця роботи та проживання;
• за наявності — довідка про сплату аліментів.

Після подання документів служба у справах дітей проводить обстеження умов проживання, бесіди з батьками та дитиною, складає акт обстеження, формує висновок про визначення місце проживання дитини (зразок — за посиланням) та передає матеріали до органу опіки та піклування. На основі цього висновку орган опіки та піклування ухвалює рішення щодо місця проживання дитини.

Визначення місця проживання дитини через суд

До суду звертаються у трьох основних випадках:

• батьки не змогли домовитися;
• батьки уклали договір про утримання та виховання, але одна зі сторін порушує його умови;
• висновок органу опіки не влаштовує одного з батьків.

Позов може подати один з батьків, бабуся чи дідусь, або інші родичі дитини. Заява подається до суду за місцем проживання або перебування відповідача. Справи цієї категорії розглядаються обов’язково за участі органу опіки та піклування.

На яких принципах ґрунтується рішення суду?

Суд керується принципом найкращих інтересів дитини. Це фундаментальний критерій для всіх спорів щодо визначення місця проживання дитини (підтверджено, зокрема, Постановою ВС від 25.09.2024 у справі №754/1447/23).

Але жоден закон не містить чіткої формули «як визначити інтереси дитини», тому суд оцінює ситуацію комплексно — на межі сімейного законодавства, міжнародних стандартів, практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та рішень Верховного Суду.

Документи та принципи, які враховує суд

Як проходить процедура в суді

1. Підготовка позовної заяви. У позові про місце проживання дитини потрібно:
   • чітко обґрунтувати вимогу щодо визначення місця проживання;
   • додати всі наявні докази;
   • якщо частину доказів неможливо подати одразу — вказати причину та строки подачі.
     
     Які документи та матеріали є доказами?
     • копія паспорта позивача;
     • документ, що посвідчує особу дитини;
     • свідоцтво про народження дитини;
     • свідоцтво про шлюб або його розірвання;
     • довідка про доходи;
     • документи щодо житлових умов (право власності/оренда, акт обстеження, у т.ч. іноземні документи для тих, хто за кордоном);
     • характеристики позивача з роботи;
     • документи зі школи/садка;
     • медичні довідки (за потреби);
     • інші матеріали, що підтверджують здатність забезпечити найкращі умови для дитини.
2. Подання позову до суду. Важливо правильно визначити підсудність: позов разом із пакетом документів подається за місцем проживання/перебування відповідача, а не дитини. Судовий збір за подання позовної заяви у 2025 році — 1 211.20 грн.
3. Підготовче засідання. Суд аналізує матеріали, може призначити експертизи чи залучити орган опіки для додаткової оцінки.
4. Розгляд справи по суті. Суд може заслухати свідків, представників органу опіки та піклування, експертів (наприклад, дитячого психолога). Також право голосу отримують обоє з батьків, й досить часто — сама дитина (якщо це доцільно й відповідає її віку).
5. Рішення суду. Суд визначає з ким дитина проживатиме постійно, умови спілкування з іншим із батьків (якщо це зазначено в позові) та інші супутні обставини.

Як суд визначає, з ким житиме дитина?

Суд оцінює всі обставини у сукупності, щоб встановити, що відповідає найкращим інтересам дитини. Нижче — ключові фактори, на які він спирається.

1. Безпека 

У період війни це — вирішальний критерій. Суд перевіряє:

• наявність укриттів;
• працездатність систем опалення, водопостачання та електроенергії;
• чи не розташоване житло в зоні бойових дій або під постійною загрозою обстрілів.

Наприклад, батько, який проживає в селі на Хмельниччині в орендованому житлі, може мати кращі перспективи, ніж мати з власною квартирою в Херсоні.

2. Стабільність умов проживання

Суд прагне забезпечити дитині сталість та безперервність звичного ритму життя: школа, гуртки, друзі, соціальне середовище.

Батько з постійним житлом і роботою за кордоном може мати перевагу над матір’ю, яка часто змінює місце проживання в Україні.

3. Житлові умови 

Оцінюються наявність:

• власного або орендованого житла;
• окремої кімнати для дитини;
• умов для навчання, розвитку та відпочинку (меблі, світло, іграшки тощо).

Якщо один із батьків проживає за кордоном, важливим є також його офіційний статус у цій країні.

4. Матеріальний стан 

Суд аналізує фінансову спроможність батьків:

• рівень та стабільність доходу;
• здатність забезпечити освіту, медичне обслуговування, позашкільні активності;
• можливість покривати щоденні витрати на утримання дитини.

5. Освітні можливості

Враховуються якість та доступність освіти, яку дитина може отримати з кожним із батьків. У разі перебування дитини за кордоном суд перевіряє, чи є мовний бар'єр, як дитина адаптувалась, та чи має перспективи здобути освіту відповідного рівня.

6. Медичне обслуговування 

Пріоритет — забезпечення дитині безперервного та якісного лікування, особливо якщо вона має інвалідність, хронічні або складні захворювання.

7. Сімейний стан батьків 

Суд оцінює, чи є інші особи на утриманні: діти від попередніх шлюбів, літні батьки, родичі. Це може впливати на рішення як позитивно, так і негативно — залежно від конкретних обставин.

8. Емоційний зв'язок з дитиною

Враховується характер стосунків, ступінь прив’язаності, регулярність спілкування та участь у вихованні.

9. Готовність забезпечити спілкування з іншим із батьків

Суд повинен переконатися, що батько/мати, з ким житиме дитина, не створюватиме перешкод для спілкування з іншою стороною:

• організовуватиме поїздки;
• забезпечуватиме відеозв’язок;
• сприятиме збереженню стосунків.

10. Думка дитини

Суд враховує позицію дитини:

• прямо — якщо вона здатна висловити її самостійно (навіть у 7–8 років);
• опосередковано — через висновки психолога, педагога або органу опіки.

З 10 років — думка дитини враховується обов’язково.

11. Стан здоров'я батьків 

Догляд за дитиною вимагає ресурсів. Суд перевіряє:

• загальний стан здоров’я;
• наявність хронічних захворювань;
• здатність забезпечити потрібний рівень догляду та уваги.

12. Інші важливі обставини 

Це додаткові фактори, які можуть мати значення:

• освіта батьків;
• особливості професійної діяльності;
• моральні якості;
• стиль виховання;
• здатність забезпечити розвиток і належне середовище.

Верховний Суд у справі № 539/1406/17 зазначив, що серед таких обставин можуть бути: 1) особисті якості батьків, 2) характер стосунків із дитиною, 3) можливість забезпечити належні умови для виховання та розвитку.

Докази, які варто підготувати заздалегідь та які можуть бути враховані судом

Щоб зміцнити свою позицію у суді, важливо зібрати максимум доказів, що підтвердять здатність створити для дитини безпечні, стабільні та сприятливі умови життя. Нижче наведено основні види доказів, які суди найчастіше враховують.

1. Висновок органу опіки та піклування 

Це один із ключових доказів. Висновок має містити: 

• опис фактичних обставин;
• результати обстеження;
• мотивувальну частину;
• чітку рекомендацію щодо доцільності проживання дитини з тим чи іншим із батьків.

Якщо ви перебуваєте за кордоном

Орган опіки не може провести обстеження житла за межами України. Тому можна надати:

• акт огляду житлових умов, складений консульською установою;
• документи від соціальних служб країни перебування, що підтверджують належні умови проживання;
• детальний опис умов проживання, підкріплений фото- та відеодоказами, договором оренди тощо;
• можливість віртуального огляду житла через відеоконференцію.

2. Документи, що підтверджують житлові умови 

• право власності на квартиру/будинок;
• договір оренди;
• витяг із Державного реєстру речових прав;
• акт обстеження житлово-побутових умов.

Для тих, хто за кордоном: підтвердження статусу перебування (посвідка на проживання, документ біженця тощо).

3. Покази свідків 

Суд враховує покази людей, які мають уявлення про умови проживання та взаємини між батьком/матір’ю та дитиною:

• учителі й вихователі;
• родичі;
• сусіди;
• соціальні працівники;
• лікарі.

4. Підтвердження матеріального становища 

• виписки з банківських рахунків;
• довідки про доходи та заробітну плату;
• податкові декларації;
• довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів;

Для тих, хто за кордоном — довідки про отримання допомоги, документи з місця роботи, підтвердження іншого доходу.

5. Медичні документи

Документи про стан здоров’я дитини та позивача:

• медичні картки;
• результати оглядів і аналізів;
• історія хвороби;
• рекомендації лікарів;
• документи, що підтверджують потребу дитини в особливому догляді або реабілітації.

6. Довідки та характеристики з місця роботи 

Позитивно сприймаються документи, які демонструють:

• відповідальність;
• стабільність;
• ділову репутацію;
• здатність налагоджувати комунікацію.

7. Документи щодо освіти дитини 

• характеристики від учителів;
• довідки зі школи чи садочка;
• інформація про успішність та адаптацію.

Для дітей за кордоном:

• довідки про зарахування;
• підтвердження знання мови;
• документи про адаптацію до навчального процесу.

8. Документи на авто 

Право власності на автомобіль та водійське посвідчення підтверджують:

• мобільність батька/матері;
• спроможність організувати зустрічі, поїздки, перевезення дитини;
• можливість підтримувати контакт з іншим із батьків, навіть якщо живуть у різних містах/країнах.

9. Фото- та відеодокази 

Корисно надати:

• фото житла;
• відео умов проживання;
• матеріали, які демонструють: режим дня, участь батька/матері в житті дитини, дозвілля, навчання тощо.

10. Листування з другою стороною 

Скріншоти та листи, які підтверджують:

• готовність до конструктивного діалогу,
• спроби домовитися,
• або навпаки — ухилення чи конфліктність іншої сторони.

Тривалість судового розгляду

Тривалість судового розгляду в справах про визначення місця проживання дитини зазвичай становить від двох до чотирьох місяців, хоча в окремих випадках процес може тривати довше. Після подання позову суд має відкрити провадження не пізніше ніж через 60 днів. Сам розгляд справи по суті зазвичай займає приблизно 30 днів, але цей строк може змінюватися залежно від складності обставин, кількості залучених учасників та необхідності проведення додаткових експертиз.

Рішення суду набирає юридичної сили і дозволяє оформлювати документи, пов’язані з дитиною, отримувати соціальні виплати, а також безперешкодно перетинати кордон, якщо це передбачено чинними правилами. Якщо одна зі сторін не погоджується з рішенням, вона має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом 30 днів.

Що вирішує судове рішення та як його виконати

Судове рішення визначає ключові аспекти життя дитини після завершення спору. У документі зазвичай зазначають:

• з ким із батьків дитина проживатиме постійно;
• актуальну адресу місця проживання (на момент розгляду; згодом вона може змінюватися);
• права й обов’язки другого з батьків, а також режим та умови зустрічей, якщо є підстави встановити порядок спілкування.

Рішення наділяє того з батьків, з ким проживатиме дитина, правом представляти її інтереси в школі, садочку, лікарнях, державних органах. У поодиноких випадках, коли суд встановлює спільне або чергове проживання (рідко), обов’язки можуть бути розподілені або визначені через окремий механізм (наприклад, ухвалення важливих рішень спільно або за участі дитини).

Що робити після ухвалення рішення

1. Отримати повний текст рішення в електронній або паперовій формі.
2. Дочекатися спливу 30 днів — строку для апеляції. Якщо апеляцію не подано, рішення набирає законної сили.
3. Актуалізувати дані про дитину в органах опіки (за потреби оновлюють акти проживання, характеристики).
4. Оновити документи у школі/садочку, медзакладах, банківських установах, якщо проживання офіційно змінено.

Якщо інший з батьків чинить спротив

Потрібно звернутися до державної або приватної виконавчої служби.

Важливі нюанси:

• Виконавець не може застосовувати фізичну силу до дитини або самостійно вилучати її.
• За необхідності залучаються:
  • поліція,
  • органи опіки,
  • психолог.
• Якщо дитину не передають добровільно, виконавець складає акт про невиконання рішення та накладає штраф. У разі систематичного ухилення можуть застосовуватись додаткові санкції — наприклад, обмеження права виїзду за кордон.

Як змінити чи переглянути рішення

Рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю чи батьком — не є незмінним. Його можна переглянути, якщо змінилися обставини, які впливають на безпеку, добробут або умови життя дитини.

Підставами для подання нового позову можуть бути:

• недбале ставлення або невиконання батьківських обов’язків з боку того з батьків, з ким проживає дитина;
• досягнення дитиною 14 років і зміна її бажання проживати з іншим із батьків;
• погіршення стану здоров’я батька/матері, з ким проживає дитина;
• суттєве погіршення матеріальних або житлових умов;
• зміна безпекової ситуації (наприклад, переміщення лінії фронту).

Зазвичай подається новий позов про зміну місця проживання. Однак якщо обидві сторони згодні, перегляд може відбутися у спрощеному порядку, без тривалого судового процесу.

Судова практика: приклади рішень

Українські суди по-різному застосовують принцип «найкращих інтересів дитини», оцінюючи докази та індивідуальні обставини справи. Інколи вирішальними стають неочевидні фактори — тривале проживання з одним із батьків, думка дитини, роль органу опіки чи навіть стан здоров’я одного з батьків. Саме тому важливо розуміти, як ці принципи працюють у реальних справах.

Нижче — кілька показових рішень Верховного Суду, які демонструють різні підходи та логіку судів.

Постанова ВС від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19

Суть справи: мати подала позов про встановлення почергового проживання трьох синів (двох малолітніх та одного, який досяг 14 років). Через стан її здоров’я діти тривалий час проживали з батьком. Орган опіки встановив, що обидва батьки мають належні умови, стабільну роботу та не мають шкідливих звичок.

Діти висловили бажання залишитися з батьком, однак суд зазначив, що їхня думка могла бути результатом тривалого проживання в одному середовищі та сформованого кола спілкування. З огляду на потребу у материнському піклуванні суд частково задовольнив позов і визначив почергове проживання дітей по два тижні з кожним із батьків.

Постанова ВС від 21.11.2023 у справі № 753/15815/20

Суть справи: батько просив визначити місце проживання малолітнього сина з ним. Він доводив, що мати поводиться агресивно, має прояви ігрової залежності, не займається розвитком дитини, тоді як він забезпечує стабільний догляд, має позитивні характеристики та сталий дохід.

Мати подала зустрічний позов. Суд першої інстанції визначив місце проживання дитини з батьком. Апеляційний і касаційний суди погодилися, зазначивши, що докази свідчать про кращі умови та більшу емоційну прив’язаність дитини до батька.

Постанова ВС (КЦС) від 07.08.2023 у справі № 344/5574/22

Суть справи: батько просив визначити місце проживання 15-річного сина разом із ним, посилаючись на належні умови проживання та здатність забезпечити розвиток дитини. Під час розгляду заслухали думку хлопця, який пояснив, що мати не перешкоджає його стосункам із батьком, але він бажає проживати саме з нею.

Суд зробив висновок, що право дитини на самостійний вибір є визначальним у цьому віці, а батько не довів порушення своїх прав. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова ВС у справі № 607/16806/19 від 04.05.2023

Суть справи: мати просила визначити місце проживання малолітніх дітей разом із нею. Вона довела, що діти звикли до проживання з нею та мають належні умови для навчання і розвитку. Орган опіки надав висновок на її користь.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Апеляційний і касаційний суди погодилися, зазначивши, що стабільність середовища та звичний спосіб життя є важливими для малолітніх дітей.

Що ми радимо в Advokat Market щодо спорів про визначення місця проживання дитини

У справах про визначення місця проживання дитини не буває однакових рішень — кожна ситуація унікальна, і суд враховує десятки чинників. Та працюючи зі схожими справами щодня, ми бачимо повторювані закономірності. Саме на них і ґрунтуються наші поради.

Уникайте конфліктів — вони працюють проти вас

Суд виходить з того, що дитина має рости у спокійному середовищі, без конфліктів та маніпуляцій. Той із батьків, хто відкрито конфліктує, кричить, принижує або агресує — у тому числі в листуванні — демонструє нездатність забезпечити дитині безпечне емоційне середовище.

Радимо:

• спілкуватися стримано, нейтральним тоном;
• фіксувати комунікацію письмово або записувати розмови;
• ніколи не конфліктувати в присутності дитини;
• не маніпулювати та не настроювати дитину проти іншого з батьків.

Не приймайте раптових рішень

Раптовий переїзд, зміна школи або «перехоплювання» дитини після гуртків може бути розцінене судом як порушення її стабільності або як планування конфліктної моделі поведінки.

Радимо:

• заздалегідь узгоджувати будь-які зміни — переїзд, зміну навчального закладу;
• не скасовувати домовлені зустрічі;
• не забирати дитину раніше без повідомлення та згоди іншого з батьків.

Готуйтесь заздалегідь

Якщо ви плануєте ініціювати зміну місця проживання дитини або очікуєте загострення конфлікту, варто підготуватись завчасно — коли інша сторона ще не змінила поведінку й не почала приховувати доказів.

Радимо:

• почати збирати ключові докази за кілька місяців;
• оцінити власні ризики: орендоване житло, графік роботи, відсутність родичів поруч;
• підготувати аргументи, які зменшать ці ризики (наприклад, професійна освіта чи досвід догляду за дитиною з особливими потребами).

Зверніться до юриста на самому початку

Половину конфліктів щодо місця проживання дитини реально врегулювати ще до суду, якщо вчасно звернутися до спеціаліста. Якщо ж спір переходить у юридичну площину, участь адвоката значно підсилює позицію.

Адвокат допоможе:

• проаналізувати судову практику у подібних справах;
• правильно комунікувати з органами опіки;
• підготувати домовленість між батьками;
• оцінити ризики та перспективи справи;
• підказати, як правильно поводитися в конфліктних ситуаціях та на засіданні.
  
  

Потрібна порада у вашій ситуації?

Ми понад 5 років працюємо із запитами про визначення місця проживання дитини й допоможемо оцінити ризики, перспективи та правильний порядок дій.

Поставити запитання юристу