Спільна сумісна власність подружжя: як не втратити своє майно при розлученні

Якщо ви читаєте цю статтю, швидше за все, словосполучення «спільна сумісна власність подружжя» з’явилося у вашому житті не з цікавості. Зазвичай його гуглять або коли розлучення вже на горизонті, або коли в сімейних сварках починають лунати фрази на кшталт «квартира моя», «я все перепишу на маму — і ти нічого не отримаєш».

За роки практики я бачив десятки варіантів поділу майна, від цивілізованих домовленостей до багаторічних судових воєн. У цій статті я не планую читати вам лекцію з кодексів. Я хочу доступно пояснити, як насправді це працює і де люди найчастіше помиляються.

Поділ спільної сумісної власності подружжя — як окремий «проєкт під ключ»: аудит майна, стратегія (домовленість чи суд), підготовка документів і супровід до результату. Advokat Market працює онлайн, прозоро й поетапно, щоб ви розуміли, за що платите й на що можете розраховувати.

Дізнатися, як це працює

Що таке спільна сумісна власність 

Усе майно, яке подружжя набуває під час шлюбу за спільні або сімейні кошти, за загальним правилом вважається їхньою спільною сумісною власністю. Це стосується не лише прямих фінансових вкладень, а й роботи, часу, догляду за дітьми, ведення господарства чи підтримки кар’єри одного з подружжя — навіть якщо ця особа формально не мала доходу. При цьому майже ніколи не є вирішальним, на кого оформлено документи.

Якщо майно з’явилося в період шлюбу, діє презумпція: воно спільне, доки не доведено інше. Стартова позиція — «це наше», а не «це моє», і саме той, хто наполягає на особистому статусі речі, має довести, чому саме.

Питання визначення часток у спільній сумісній власності виникає лише тоді, коли сторони не можуть домовитися самостійно. Суд враховує не лише формальні документи, а й реальні обставини. 

Що зазвичай входить до спільного майна

Розглянемо найчастіші категорії, з якими звертаються клієнти.

Житло

Дача, квартира, таунхаус або будинок, куплені в період шлюбу за спільні кошти, за загальним правилом є спільною сумісною власністю подружжя, навіть якщо право власності оформлено лише на одного з них. Сюди належать і випадки, коли житло купували в кредит, а платежі за ним здійснювалися під час шлюбу.

Історія з практики
Квартира записана на чоловіка, бо так «було зручніше». Іпотеку кілька років погашали з сімейного бюджету, куди надходили доходи обох. У такій ситуації суд, як правило, виходить із того, що це спільна сумісна власність подружжя, а не «особиста» квартира чоловіка.

Авто

Автомобіль, оформлений на одного з подружжя, але куплений або утримуваний за спільні кошти (кредит, лізинг, ремонт, страхування), зазвичай також вважається спільним майном. При поділі суд може або залишити авто одному з подружжя з компенсацією іншому, або врахувати його в загальному балансі часток.

Бізнес і корпоративні права

Частка в ТОВ, ФОП-діяльність, онлайн-проєкти, сімейний бізнес — одна з найбільш конфліктних категорій. Якщо бізнес створений або активно розвивався під час шлюбу, а дохід від нього йшов у сімейний бюджет, суди часто розглядають його як спільний результат подружжя. Навіть якщо формально власником є лише один із подружжя, інший міг вкладати свій час, організаційну роботу або взяти на себе побут і дітей, щоб партнер міг розвивати справу.

Гроші та інші активи

До спільного майна зазвичай належать:

• депозити й накопичення;
• кошти на банківських рахунках;
• інвестиції;
• цінні папери;
• криптоактиви.

За умови, що вони формувалися або поповнювалися в період шлюбу за рахунок спільних доходів.

Що зазвичай не є спільною сумісною власністю подружжя

Є категорії майна, які переважно вважаються особистими, навіть якщо шлюб існував.

• Майно, набуте до шлюбу. Квартира чи будинок, куплені до реєстрації шлюбу, не стають автоматично спільними лише через те, що сім’я там жила після весілля.
• Спадщина. Майно, отримане у спадок одним із подружжя, як правило, є його особистою приватною власністю.
• Подарунки. Квартира, авто, гроші чи інше майно, подаровані конкретно одному з подружжя (у тому числі батьками або родичами) й належним чином оформлені, зазвичай залишаються його особистою власністю.
• Окремі випадки приватизації. Приватизація житла може мати різні правові наслідки залежно від того, хто був учасником приватизації та на яких підставах. Тут багато нюансів і винятків, тому такі ситуації часто стають предметом окремих судових спорів.

«Змішана» категорія: коли все не так просто

У житті трапляються ситуації, що не вкладаються в схему «спільне — особисте».

Типовий приклад: дружина успадкувала квартиру від бабусі ще до шлюбу. Уже в шлюбі подружжя зробило капітальний ремонт за спільні гроші (заміна комунікацій, перепланування, дорогі матеріали), і вартість квартири суттєво зросла. Формально квартира залишається її особистою власністю, але в разі спору суд може розглядати питання не про поділ самої квартири, а про компенсацію спільних вкладень або навіть визнання житла спільною сумісною власністю, якщо зростання вартості було істотним. 

Саме такі «змішані» ситуації найчастіше доходять до суду. Вони завжди потребують доказів: договорів, чеків, кошторисів, актів виконаних робіт, експертних оцінок, свідчень тощо.

Як суд визначає, чи є майно спільною сумісною власністю подружжя

Суд цікавить не тільки один документ на майно, а вся історія його появи й використання в сім’ї. Суддя дивиться на період спільного життя подружжя, момент набуття майна та джерела коштів, а також оцінює, чи працює презумпція спільності майна подружжя, закріплена в Сімейному кодексі.

Швидка орієнтація: як суди зазвичай дивляться на майно⤵️

Головні запитання, які ставить суд

Суддя зазвичай проходить приблизно однаковий логічний маршрут і послідовно відповідає на кілька базових запитань.

1. Коли і як майно було набуте?

Дата має принципове значення: до шлюбу, під час нього чи після розірвання. Важливий і спосіб набуття: купівля, кредит, дарування, спадщина, приватизація — уже на цьому етапі «відсіюється» частина майна, яке очевидно є особистим.

2. За які кошти майно придбали?

Суд з’ясовує джерело грошей: спільні доходи подружжя, особисті заощадження одного з них, кредит/іпотека чи «допомога родичів». Часто саме аналіз реальних фінансових потоків ламає аргументи про «мої особисті гроші» або «мені просто дали/позичили».

3. Як майно використовували в сім’ї?

Має значення, чи було це сімейне житло, автомобіль для потреб родини, чи бізнес, дохід від якого утримував сім’ю. Фактичне користування часто говорить більше, ніж записи в реєстрі: якщо майно реально обслуговувало потреби сім’ї, це аргумент на користь спільної сумісної власності.

4. Хто і як вкладався у розвиток або покращення майна?

Йдеться не лише про прямі гроші, а й про участь у ремонтах, організацію бізнесу, управління активами, витрачений час і працю. Це особливо важливо у «сірих» зонах, коли майно формально особисте (спадщина, подарунок), але його вартість суттєво зросла саме завдяки спільним вкладенням у шлюбі.

Які докази працюють найкраще

У справах про спільну сумісну власність зазвичай перемагає не той, у кого «сильні аргументи на словах», а той, хто приніс більше системних доказів. Найпереконливіше на суд діють:

• Договори та правочини. Іпотечні й кредитні договори, договори купівлі-продажу, дарування, спадкові документи показують дату й підставу набуття майна, його вартість, коло сторін та умови розрахунків.​
• Банківські виписки й платіжні документи. Допомагають відповісти, з яких саме коштів здійснювали оплату: із зарплатних карток подружжя, спільного рахунку, депозитів, кредитних ліній тощо. Часто саме виписки руйнують легенду про «особисті» або «позичені» гроші.​
• Довідки про доходи, декларації, податкові дані. Дають змогу побачити реальну фінансову картину: хто заробляв, скільки і як формувався спільний бюджет. Це важливо, коли одна зі сторін стверджує, що фінансувала придбання майна виключно власними коштами.​
• Документи про ремонт або модернізацію. Кошториси, договори з підрядниками, акти виконаних робіт, товарні й фіскальні чеки особливо важливі в спорах щодо вкладень у формально особисте майно. Вони показують обсяг витрат і можуть стати підставою для компенсації або зміни часток.​
• Свідчення. Сусіди, родичі, колеги, працівники бізнесу можуть підтвердити фактичне проживання, користування майном як сімейним, а також участь одного з подружжя у веденні справ або ремонтах. Свідчення рідко є єдиним доказом, але добре доповнюють письмову базу.

Чим послідовніше складається логічна мозаїка доказів, тим менше значення має формальне оформлення майна на одну особу.

Приклади з судової практики

Щоб побачити, як суди реально, а не «на папері» ділять спільне майно подружжя, варто подивитися на конкретні рішення.

Приклад 1. Дружина змогла довести, що кошти на придбання квартири були отримані із сімейного бюджету. Суд визнав цю квартиру спільною сумісною власністю подружжя, попри те, що право власності було зареєстроване лише на чоловіка. Переглянути справу №522/17831/20

Приклад 2. Кредитні платежі здійснювалися з сімейного рахунку, куди надходили доходи обох. Суд встановив, що автомобіль є спільним майном і підлягає поділу незалежно від того, хто зазначений у кредитному договорі. Переглянути справу №752/3617/22

Мінісписок
що зібрати вже зараз

Якщо в цих прикладах ви впізнали свою ситуацію, варто не чекати позову, а підготувати базовий пакет документів. Він стане фундаментом і для консультації з адвокатом, і для майбутнього спору в суді.

Корисно мати під рукою:

✓ банківські виписки за ключові періоди;
✓ документи на нерухомість, авто, бізнес;
✓ список усього великого майна, набутого в шлюбі;
✓ інформація про кредити та ремонти.

Цей набір допоможе швидко оцінити, що суд із високою ймовірністю визнає спільною сумісною власністю, а де є шанси довести особистий статус майна або вимагати компенсацію за вкладення. 

Схеми з переписуванням та приховуванням майна

Перед розлученням дехто намагається «врятувати» майно швидкими, але сумнівними кроками: переписати квартиру на маму чи іншого родича, терміново продати авто «своїм», вивести гроші з рахунків. У побуті це часто виглядає як фінал історії, але для суду це лише її початок: якщо буде видно, що правочин спрямований на порушення прав другого з подружжя, суд має інструменти втрутитися.

Переписав квартиру чи будинок на маму (родича)

Дарування родичам не є магічною кнопкою захисту від поділу. Якщо майно було спільним і згоду другого з подружжя не отримували, таку угоду можна оскаржити як укладену з порушенням прав співвласника.

З практики
Близькі родинні зв’язки не роблять правочин «недоторканним» — навпаки, суд ще уважніше аналізує, чи не була це фікція, спрямована на виведення спільного майна з поділу. У разі успішного оскарження майно може повернутися до складу спільної сумісної власності або стати підставою для грошової компенсації.

Швидкий продаж за заниженою ціною

Продаж майна «своїм» за символічні суми — одна з найризикованіших схем.

Ознаки фіктивності, на які зазвичай звертає увагу суд:

• відсутність реальних платежів або підтверджень розрахунків;
• явно занижена або символічна ціна порівняно з ринковою;
• нелогічні доходи «покупця» (він фізично не міг заплатити таку суму);
• після угоди фактичний контроль над майном не змінюється.

У таких випадках договір можуть визнати удаваним або фіктивним, повернути майно до спільної маси або стягнути з «продавця» грошову компенсацію вартості прихованого активу. Паралельно можуть виникнути й податкові питання, якщо угода виглядала як спосіб уникнути оподаткування.

Виведення бізнесу і грошей

Переоформлення корпоративних прав на «своїх», зняття великих сум готівкою, «обнулення» рахунків — усе це не зникає в повітрі. Суд може врахувати не тільки те, що залишилося на момент розгляду справи, а й активи, які були виведені напередодні конфлікту або подачі позову.

Часто вартість таких активів включають у поділ шляхом компенсації: якщо один із подружжя вивів гроші чи «переписав» бізнес, це може бути враховано при визначенні його частки або зобов’язанні компенсувати другому половину вартості прихованого майна.

З практики
Подібні схеми рідко закінчуються «тихою перемогою». Натомість це роки судів, витрати, нерви й ризик додаткової відповідальності за зловживання правами. Питання зазвичай не в тому, чи вдасться «сховати» майно, а в тому, скільки ви за це заплатите — грошима, часом і позицією в суді.

Як вчинити, якщо є побоювання, що майно «виведуть» перед розлученням

Коли з’являється відчуття, що друга сторона готує «маневри» з майном, найгірше рішення — сваритися й діяти імпульсивно. Набагато важливіше спокійно зібрати факти й зробити правильні юридичні кроки.

Крок 1. Спокійно зафіксувати картину майна

Поки майно ще «на місці», головне завдання — зафіксувати ситуацію «тут і зараз». Без цього надалі буде важко довести склад спільної сумісної власності або оскаржити сумнівні угоди.

Що варто зробити:

1. Скласти список усього значущого майна.
2. Зібрати копії правовстановлюючих документів на основні активи.
3. Отримати офіційні виписки з реєстрів.
4. Зберегти банківські виписки за останні 6–12 місяців для ключових рахунків.

Зробіть фото або скани документів і зберігайте їх у безпечному місці (наприклад, у захищеному хмарному сховищі).

Крок 2. Фіксувати підозрілі дії другого з подружжя

Звертайте увагу на такі сигнали:

• часті візити до нотаріуса або банку без зрозумілої причини;
• раптове зникнення оригіналів документів на основні активи;
• неочікувані зміни в бізнесі: нові засновники, зміна директора, закриття рахунків.

Як фіксувати коректно:

• зберігати повідомлення й листування, де згадуються угоди, «переписування» або продаж майна;
• вести свій «щоденник подій»: коротко записувати дати, що саме сталося, хто був присутній.

Крок 3. Нічого не підписувати «на емоціях»

Найчастіша помилка — люди самі знищують свої шанси, підписуючи папери «щоб швидше закрити питання».

Особливо небезпечні документи:

• «добровільні» відмови від частки або будь-яких претензій;
• заяви про те, що майно куплене за «особисті кошти» одного з подружжя;
• попередні угоди чи «розписки», які фіксують вигідні іншій стороні умови поділу.

Крок 4. Консультація з адвокатом

Є ситуації, коли звернення до спеціаліста не варто відкладати «до кращих часів», зокрема якщо:

• у сім’ї є значні активи;
• уже плануються або відбуваються угоди з родичами чи «своїми» покупцями;
• звучать фрази на кшталт: «я все давно переоформив/переоформила, тобі нічого не світить».

Крок 5. Тимчасові запобіжники: що теоретично можливо

У деяких випадках суд може тимчасово заборонити операції з майном: накласти арешт, заборонити реєстраційні дії, обмежити відчуження окремих об’єктів. Такі заходи застосовуються тільки тоді, коли є докази реального ризику виведення активів.

Без допомоги юриста в цій сфері легко припуститися процесуальних помилок: неправильно оформити заяву, не долучити ключові докази, пропустити строки. У такому разі захист просто «не спрацює», і друга сторона встигне завершити свої схеми з майном.

Як діяти, коли вас звинувачують у «переписуванні» спільного майна

Ситуація, коли лунають фрази «я все оскаржу» або «ти нічого не сховаєш», часто змішує реальні юридичні ризики з емоційним тиском. Потрібно відокремити факти від погроз і спокійно оцінити свою позицію, а не відповідати агресією на агресію.

Почніть із чесного аудиту майна

Найгірша стратегія — відбиватися загальними фразами й «нічого не пам’ятати». Суд у будь-якому разі структуруватиме історію вашого майна, тож краще зробити це самостійно ще до того, як конфлікт загостриться.

Складіть для себе чесну картину:

• які об’єкти є у вас особисто та у сім’ї;
• коли й за які кошти вони були набуті;
• які операції ви здійснювали нещодавно.

Це допоможе побачити, де є справді вразливі місця, а де — лише емоційні звинувачення без підстав.

Як коректно пояснювати походження коштів і статус майна

Фрази без підтверджень у суді не працюють. Аргументація має виглядати не як історія «зі слів», а як чіткий ланцюг:

Джерело коштів → платіж → конкретний об’єкт. 

Чим ясніше окреслений цей ланцюг (документи, виписки, договори), тим менше шансів, що актив визнають спільним майном подружжя або що угоду визнають фіктивною.

Угоди вже укладено: реальність проти фікції

Якщо дарування або продаж родичам були реальними (адекватна ціна, підтверджені платежі, логічні доходи покупця, угода не «на порозі розлучення»), їх можуть оскаржувати. Такі правочини потрібно захищати доказами.

Інша ситуація — формальні угоди:

• символічна або явно занижена ціна;
• розрахунки готівкою без підтверджень;
• відсутність логіки в доходах нового власника;
• фактично нічого не змінюється (ви й надалі користуєтеся майном так, ніби нічого не продали).

Ризик визнання таких угод недійсними дуже високий. У багатьох випадках дешевше й розумніше вийти на домовленість щодо компенсації чи поділу, ніж роками триматися за свідомо слабку схему, яка може «розвалитися» в суді й потягнути додаткові наслідки.

Коли краще перейти від оборони до переговорів

Питання тут не в тому, «чи хороші домовленості взагалі» — це ви вже читали вище. Питання в іншому: чи вигідно вам триматися до кінця за свою версію подій саме в тій ситуації, у якій ви опинилися.

Сигнали, що час розглядати угоду замість жорсткої оборони:

• ви розумієте, що частина активів «змішана», а документальних доказів на вашу користь явно не вистачає;
• у разі затяжного спору бізнес, репутація або важливі стосунки (з дітьми, партнерами, клієнтами) постраждають більше, ніж від разової компенсації;
• проти вас уже зібрано певну доказову базу, і ризик програти «в нуль» виглядає реальним, а не надуманим.

У такій конфігурації переговори — це не про «здатися», а про перерахунок ризиків у гроші й умови. Ви можете:

• домовитися про договірний поділ майна з більш м’якими для себе умовами;
• запропонувати грошову компенсацію замість боротьби за конкретний об’єкт;
• узгодити фіксований «відступний» в обмін на відмову від подальших претензій і судів.

Навіщо вам адвокат, навіть якщо «правда на вашому боці»

Ті, кого звинувачують у «переписуванні» спільної сумісної власності подружжя, часто погіршують власну ситуацію: дають суперечливі пояснення, пишуть імпульсивні повідомлення, знищують документи або в листуванні прямо визнають намір «сховати» майно.

Адвокат потрібен, щоб:

• синхронізувати вашу позицію й зробити так, щоб пояснення в суді, листуванні та документах не суперечили одне одному;
• зібрати й упорядкувати докази так, щоб вони підкріплювали вашу версію подій, а не працювали проти вас;
• вчасно запропонувати перейти до переговорів і зафіксувати домовленість, поки ще є простір для компромісу й не зруйновано довіру повністю.

Якщо ви опинилися в ролі того, кого звинувачують у схемах із майном, спеціалісти Advokat Market допоможуть розмежувати реальні юридичні ризики та емоційний тиск, а також обрати стратегію, яка не зруйнує вашу позицію в суді й життя поза ним.

Отримати допомогу

Коли варто домовлятися

Домовленість про поділ майна часто дає більше контролю й менше втрат, ніж багаторічний судовий спір. Домовитися — означає зафіксувати зрозумілі для обох сторін умови поділу й не перекладати рішення повністю на суд.

Які домовленості можна оформити без суду

Якщо ви готові домовлятися, важливо не лише про щось «усно поговорити», а й правильно це зафіксувати. Є кілька базових форматів:

• нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя;
• мирова угода в уже відкритій судовій справі;
• угода, досягнута за результатами медіації й оформлена у вигляді договору.

Кожен із цих варіантів дозволяє закріпити домовленість так, щоб у майбутньому її можна було реально виконати й захистити в разі порушення.

Шлюбний договір — як профілактика конфлікту

Це не про недовіру чи відсутність любові. Це про відповідальність і передбачливість. Шлюбний договір допомагає заздалегідь визначити, як саме сторони ділитимуть майно, якщо стосунки не витримають випробування часом.

Він особливо корисний, якщо:

• один із партнерів має бізнес чи значні активи до шлюбу;
• існує ризик боргів або застав, що потенційно можуть зачепити спільне майно;
• є діти від попередніх стосунків і потрібно захистити їхні інтереси.
  
  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шлюбний договір: особливості, правила складання, зразок

Життєві запитання про спільну сумнісну власніть подружжя

Теорія теорією, але в житті все виглядає складніше: іпотека на свекруху, покупки з OLX без чеків, криптовалюта чи тварини «як члени сім’ї». Нижче — добірка типових запитань, із якими приходять клієнти, та короткі орієнтири, чого реально чекати від суду в кожній ситуації.

Платили за іпотеку свекрухи — чи можу вимагати компенсацію?

Так, у вас може бути право на компенсацію частини сплаченої суми. Якщо кредит погашався з сімейного бюджету під час шлюбу, житло, оформлене на свекруху, у певних випадках може розглядатися судом як об’єкт спільної сумісної власності подружжя або як підстава для компенсації внесених коштів. Суд з’ясовує, хто фактично вкладав гроші, а не лише на кого записана нерухомість, тому важливо мати докази оплат: квитанції, виписки з рахунків, свідчення.

Як суд ділить «несерйозне» майно (дачу, гараж тощо)?

«Несерйозне» майно теж може мати значення, якщо воно має ринкову вартість або якщо хтось із подружжя хоче його залишити собі після розлучення. У такому разі це майно так само входить до складу спільної сумісної власності й може бути предметом судового розгляду, а суд або фізично розподіляє це майно між подружжям, або залишає його одному з них із обов’язком компенсувати частку іншого.

Хто отримає домашніх тварин після розлучення?

За законом домашні тварини вважаються особливим видом майна, але при поділі враховуються не лише «права власності», а й добробут тварини. Якщо тварина набута під час шлюбу, вона може вважатися спільною сумісною власністю, а суд визначатиме, з ким вона залишиться, з урахуванням того, хто більше доглядав за нею, хто зазначений у документах, а також може присудити грошову компенсацію іншому з подружжя.

Чи можуть бути спільним майном речі без чеків з OLX?

Так, відсутність чеків не означає, що річ не може бути визнана спільною. Якщо є докази, що покупка здійснювалася за спільні кошти подружжя під час шлюбу, така річ може вважатися спільним майном. Доказами можуть бути свідчення третіх осіб, переписки з продавцем, банківські виписки, фото з моменту придбання та інші підтвердження.

Чи є шанс на поділ криптовалюти та інвестицій?

Так, криптовалюта, цифрові активи, інвестиційні рахунки, цінні папери та інші подібні активи можуть бути визнані спільним майном, якщо вони були набуті під час шлюбу за спільні кошти. Навіть якщо один із подружжя про них не знав, цей факт сам по собі не виключає їх із поділу, але потрібно довести час придбання й джерело коштів, а суд зазвичай оцінює вартість таких активів на момент розгляду справи.

Як поділити майно, якщо на нього накладено арешт через борги?

Якщо на майно накладено арешт через борги, це не скасовує права подружжя на поділ цього майна, але ускладнює процедуру. Щоб отримати свою частку без зайвих ризиків, зазвичай потрібно звернутися до суду з вимогою про поділ спільного майна та вирішення питання щодо арешту (його зняття, заміни чи збереження лише на частині боржника).

Як поділяється незавершене будівництво?

Якщо земельна ділянка та об’єкт незавершеного будівництва належать до спільної сумісної власності, суд з’ясовує, хто й скільки вкладав у будівництво грошима, матеріалами, власною працею. Якщо поділ цього об’єкта фізично неможливий (його не можна розділити між сторонами як окремі частини), суд може присудити його одному з подружжя з обов’язком виплатити іншому грошову компенсацію за його частку.

Як захистити своє майно, якщо партнер за кордоном?

Якщо є ризик, що партнер за кордоном може вивести активи або продати спільне майно, варто оперативно звернутися до юриста для підготовки заяви до суду про забезпечення позову. Це можуть бути тимчасові заходи — арешт майна, заборона вчиняти реєстраційні дії, обмеження на відчуження — або звернення до нотаріуса для фіксації заборон на розпорядження окремими об’єктами.

Що буде, якщо «вивезти» спільні гроші або цінності?

Такий вчинок без згоди іншого з подружжя зазвичай розцінюється як спроба приховати або знищити спільне майно. У суді ці дії можуть бути враховані проти цієї особи: суд може зменшити її частку, зобов’язати повернути кошти або компенсувати їх вартість, особливо якщо доведено умисне виведення активів.

Чи впливає зрада або насильство на поділ майна?

Формально суди керуються не емоціями, а законом, і загальне правило — рівність часток у спільному майні подружжя. Проте у виняткових випадках суд може відступити від рівності часток, якщо буде доведено, що один із подружжя систематично вчиняв домашнє насильство, зловживав правами, знищував спільне майно чи діяв на шкоду інтересам сім’ї, і це може стати підставою для зміни часток