Чому розлучення з військовослужбовцем може затягнутися на роки і як законно пришвидшити справу?

Подати на розлучення з чоловіком — рішення, яке потребує емоційної стійкості й часу. Ще складніше, коли чоловік — військовослужбовець. Після відкриття провадження може виникнути ситуація, коли суд тимчасово зупиняє розгляд справи. На перший погляд здається, що процес завмер — і залишається лише чекати.

Під час воєнного стану порядок розірвання шлюбу залишається стандартним. Однак у випадку, коли одна зі сторін — військовослужбовець, суд керується спеціальною процесуальною нормою закону, що дозволяє призупинити розгляд справи. Така норма не застосовується автоматично. Тому не кожне розлучення з військовослужбовцем триває роками — все залежить від обставин і дій сторін.

Якщо ж справа справді зупинена, важливо з’ясувати, чи правомірне таке рішення та які законні механізми дозволяють пришвидшити процес.

Чи існують особливі правила розлучення з військовослужбовцем під час війни?

Сімейний кодекс України передбачає такі способи розірвання шлюбу:

• за спільною заявою подружжя без дітей (ст. 106 СКУ), 

• за заявою одного з подружжя (ст. 107 СКУ), 

• за рішенням суду — за спільною заявою подружжя з дітьми (ст. 109 СКУ) або за позовом жінки/чоловіка (ст. 110 СКУ). 

Закон оперує критеріями спільної згоди та наявності дітей, але не статусом військовослужбовця, тому окремої «спеціальної» процедури розлучення для військових не встановлено. Воєнний стан також не вводить додаткового порядку розірвання шлюбу: загальні можливості залишаються такими самими, як у мирний час. Відповідно, всі подружні пари, незалежно від того, чи хтось із подружжя проходить військову службу, користуються однаковими передбаченими законом механізмами припинення шлюбу.

Законні механізми розлучення

Правових шляхів розірвання шлюбу фактично два: через органи державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) або через суд.

Розлучення через ДРАЦС можливе, якщо подружжя досягло згоди щодо припинення шлюбу та не має спільних неповнолітніх дітей. У такому випадку подається спільна заява до будь-якого відділу ДРАЦС в Україні на період дії воєнного стану (у мирний час за загальним правилом звертаються за місцем проживання подружжя чи одного з них). Орган ДРАЦС реєструє розірвання шлюбу після спливу одного місяця з дня подання заяви.

Військовослужбовець, навіть перебуваючи на службі, повинен надати власну згоду на розірвання шлюбу у ДРАЦС. Це можна зробити двома основними способами:

• через законного представника за довіреністю, який подасть заяву від його імені;

• шляхом складання особистої заяви (записки) про добровільність розірвання шлюбу з подальшим нотаріальним посвідченням або посвідченням командиром військової частини — така заява може бути подана другим із подружжя.

В інших випадках, коли є спільні неповнолітні діти, відсутня згода або існують майнові чи немайнові спори, шлюб розривається виключно в судовому порядку.

У загальному вигляді процесуальні правила судового розгляду справ про розірвання шлюбу не змінюються лише через те, що одна зі сторін є військовослужбовцем. Для детальнішого розуміння стандартної процедури розлучення через суд скористайтеся нашим гайдом. У цій статті акцент робиться саме на тому, як статус військового впливає на строки та можливість призупинення справи.

Статус військового та воєнний стан: які наслідки

На рівні сімейного законодавства статус військовослужбовця та запровадження воєнного стану не скасовують право на розірвання шлюбу і не змінюють перелік механізмів припинення шлюбу. Водночас з’являються процесуальні обставини, які можуть ускладнювати або сповільнювати розгляд справи, зокрема через особливості проходження служби. Також застосовуються норми цивільного процесуального законодавства, спрямовані на забезпечення можливості реалізації процесуальних прав військовослужбовця, навіть коли він фізично не може бути присутнім у суді.

Ключовою проблемою воєнного часу часто стає неможливість особистої участі у судових засіданнях, якщо військовий перебуває у районі бойових дій, на тимчасово окупованій території, у польових умовах або у тривалому відрядженні. Для захисту його права на участь у власній справі законодавець передбачив як механізми дистанційного розгляду, так і підстави для зупинення провадження, коли участь об’єктивно неможлива. Саме це зупинення фактично перериває рух справи й може призводити до значної тривалості процесу, якщо відповідні підстави зберігаються протягом тривалого часу.

Важливо розуміти, що механізм зупинення діє лише у межах судового провадження і не застосовується автоматично: суд приймає таке рішення за наявності належних доказів та, як правило, за клопотанням сторони-військовослужбовця. З огляду на тривалість воєнного стану таке клопотання потенційно може перетворити справу про розірвання шлюбу на процес, що триває роками, якщо суд без належної перевірки підстав погоджується на повторні або формальні зупинення. Щоб відрізнити законне використання цього механізму від зловживання правом, необхідно розуміти зміст й умови застосування статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Чому справу можуть зупинити на місяці або як працює стаття 251 ЦПК у житті?

Зупинення провадження у справі — доволі типова ситуація в судовій практиці. Суд може не призначати нових засідань з різних підстав: для розшуку відповідача, у зв’язку з його тяжкою хворобою або тривалим відрядженням, для проведення експертизи тощо. У спорах про розірвання шлюбу такою підставою може бути проходження служби відповідачем (рідше — позивачем) у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні.

Цю можливість передбачено пунктом 2 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України:

Суд зобов'язаний припинити провадження у справі у разі … перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Водночас ця норма не означає, що будь-який факт служби автоматично блокує рух справи на невизначений строк. Верховний Суд у низці рішень, зокрема у справі № 557/1226/23, наголосив, що не можна зупиняти провадження лише за загальними довідками про службу. Потрібна сукупність умов:

• сторона дійсно проходить службу у військовій частині, яка бере участь у бойових діях або виконує бойові завдання в зоні бойових дій;

• характер або місце служби об’єктивно не дозволяють особисто брати участь у судових засіданнях;

• відсутня реальна можливість участі у засіданнях дистанційно чи через представника.

Окремо Верховний Суд звертає увагу на якість доказів. До клопотань про зупинення часто додають загальні довідки або витяги з наказів, що не містять конкретних даних про умови служби. Натомість у постанові у справі № 557/1226/23 зазначено, що належним письмовим доказом є, зокрема, наказ по особовому складу, виданий відповідно до Указу Президента № 1153/2008, який підтверджує конкретний статус та місце служби особи.

Формально суд першої інстанції може зупинити провадження й на підставі інших документів — військового квитка, контракту, довідки з військової частини тощо. Однак актуальна практика Верховного Суду дає аргументи для оскарження таких ухвал, коли з них не вбачається, що участь військовослужбовця в процесі дійсно неможлива, а не просто утруднена. На практиці корекція таких рішень найчастіше відбувається на касаційному рівні.

Додатковою процесуальною обставиною, яка обмежує можливість зупинення провадження, є надання представницької допомоги. Велика Палата Верховного Суду у постановах 2025 року звернула увагу: якщо військовослужбовець звернувся до адвоката, який активно здійснює представництво його інтересів, це свідчить про відсутність об’єктивних перешкод для реалізації права на захист. У такій ситуації підстав для зупинення провадження немає, хоча суд все ще може організувати дистанційний розгляд справи.

Як законно пришвидшити розлучення з військовослужбовцем: перевірені інструменти

Закон прямо не встановлює фіксований строк розгляду справ про розірвання шлюбу, але оперує критерієм розумної тривалості провадження. На практиці йдеться про період від кількох місяців до кількох років залежно від складності справи. Найчастіше тривалість процесу зумовлена необхідністю вирішити додаткові питання — визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, поділ майна. Окремим чинником стає зупинення провадження за клопотанням військовослужбовця. Така вимога може бути законною, але не завжди є обґрунтованою саме у вашій ситуації. Важливо не погоджуватися автоматично із затягуванням, а перевірити законність зупинення та використати доступні процесуальні інструменти для прискорення розгляду.

Спосіб 1. Перевірити, чи законним є зупинення справи

Передусім слід з’ясувати, на які саме норми закону посилається суд, ухвалюючи рішення про зупинення провадження. Найчастіше це стаття 251 ЦПК України, але можуть застосовуватися й інші підстави. Посилання на цю статтю саме по собі не означає, що справа має бути фактично «заморожена». Важливо проаналізувати:

• документи, які підтверджують факт та умови проходження служби — вони мають бути персоналізованими, актуальними та відповідати вимогам судової практики;

• мотивувальну частину ухвали суду — простої констатації факту служби в ЗСУ чи іншому формуванні недостатньо, суд має обґрунтувати неможливість участі військового в процесі іншими способами.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, самого факту мобілізації недостатньо для зупинення провадження на невизначений строк. Потрібна сукупність підстав. Неналежні або загальні докази, неповний комплекс обставин можуть свідчити про неправомірність зупинення, яке підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку.

Спосіб 2. Довести можливість розгляду без порушення прав військовослужбовця

Стаття 251 ЦПК України спрямована на захист права військовослужбовця бути поінформованим про хід справи та брати участь у процесі, а не на блокування розгляду як такого. Вона не виключає використання альтернативних форм участі у справі, які дозволяють дотримати баланс інтересів сторін:

• участь через законного представника (адвоката) за довіреністю;

• участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

• розгляд справи без особистої присутності військового — за його письмовою заявою про згоду на такий порядок.

Реалізація цих можливостей забезпечується, зокрема, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС). Вона дозволяє подавати процесуальні документи в електронному вигляді, отримувати судові рішення та брати участь у засіданнях дистанційно в режимі відеоконференції. Військовослужбовець може користуватися цими інструментами.

У ситуаціях, коли сам військовослужбовець не наполягає на перенесенні розгляду й готовий брати участь через представника або дистанційно, застосування обмежень за статтею 251 ЦПК є безпідставним. Водночас суд має право призначити подружжю строк для примирення у межах до шести місяців на підставі статті 240 ЦПК — це окремий, формально законний інструмент, хоча практика його застосування нерідко викликає дискусії.

Спосіб 3. Показати фактичне припинення сімейних відносин

Призначення строку для примирення сторін у справах про розірвання шлюбу є достатньо поширеною судовою практикою. Суд може надати сторонам час (зазвичай 1–3 місяці, але не більше шести), якщо вбачає ознаки збереження сімейних зв’язків — спільний побут, бюджет, нещодавнє спільне проживання. Щоб уникнути додаткового затягування, доцільно заздалегідь підготувати та подати докази:

• тривалого окремого проживання;

• наявності нових стосунків у одного з подружжя;

• відсутності спільного побуту, бюджету, спільних планів на майбутнє.

Якщо ініціатива розірвати шлюб виникла раптово, варто обґрунтувати, чому навіть за відносно недавнього спільного проживання подальше збереження шлюбу є неможливим (наприклад, у зв’язку з подружньою зрадою, насильством чи іншими істотними обставинами). Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує, що строк примирення не має використовуватися лише як формальний спосіб затягування розгляду справи, без реальної перспективи відновлення сімейних відносин. Тому чим переконливіше буде продемонстровано фактичний розпад сім’ї, тим менше простору для сумнівів залишатиметься у суду.

Спосіб 4. Використати окремі позови для сумутніх питань

Закон дозволяє зупинити саме провадження у справі про розірвання шлюбу за участю військовослужбовця, але це не блокує можливість ініціювати інші, пов’язані процеси. Щоб не «зависати» в очікуванні рішення лише з одного спору, доцільно подати окремі позови про:

• стягнення аліментів на дитину;

• визначення місця проживання дитини чи дітей;

• вирішення окремих майнових питань, зокрема щодо житла або поділу спільного майна.

На практиці стратегія може означати паралельний розгляд двох–чотирьох справ, що дійсно потребує більшої організаційної та фінансової підготовки (за винятком позову про стягнення аліментів, за яким судовий збір не стягується). Водночас вона дозволяє захистити фінансові інтереси та інтереси дітей незалежно від того, наскільки затягнеться розгляд саме позову про розірвання шлюбу.

Воєнний стан — не перешкода для розлучення

Воєнний стан в Україні та статус військовослужбовця не обмежують права на розірвання шлюбу. Законодавчі правила залишаються тими самими, а зупинення справ відбувається не довільно, а на підставі конкретних процесуальних норм. Вони застосовуються лише за наявності визначених законом умов — насамперед бойового характеру служби та належних документальних доказів, що підтверджують неможливість участі військового в процесі. Розуміючи ці підстави, сторона може оцінити, чи є зупинення у справі обґрунтованим, чи воно має радше формальний характер. У разі формального підходу доцільно оскаржувати таке рішення й використовувати процесуальні інструменти, щоб відновити рух справи та пришвидшити її розгляд.

Важливо з самого початку визначити реалістичну стратегію розлучення з військовослужбовцем під час війни. У відносно зрозумілих ситуаціях, коли сторони комунікують і немає принципових спорів, може бути достатньо базових орієнтирів, наведених у цій статті. Якщо ж існує незгода щодо ключових питань або складно оцінити перспективи, першим кроком може стати безоплатна первинна консультація від Advokat Market. Вона допоможе прояснити чутливі моменти та зрозуміти, який формат дій — самостійний супровід чи робота разом з адвокатом — буде оптимальним саме у вашій ситуації.

Отримати консультацію