Верховна Рада ухвалила меморандум з ЄС на 90 млрд євро: що це означає для ФОП, посилок із-за кордону та онлайн-бізнесу

 

28 травня Верховна Рада України офіційно схвалила кредитну угоду та Меморандум про взаєморозуміння з Європейським Союзом щодо отримання до 90 млрд євро фінансової підтримки. Частина цих коштів надається як макрофінансова допомога і пов’язана з податковими та митними змінами, які Україна має впровадити протягом найближчих років.

Для фізичних осіб‑підприємців і малого онлайн-бізнесу це означає не лише додаткове фінансування держави, а й майбутні зміни у правилах роботи. У документах уже зафіксовано ключові напрями: перегляд спрощеної системи оподаткування, можливе розширення кола платників ПДВ, оподаткування частини міжнародних посилок, а також посилення контролю за доходами з цифрових платформ.

Ці домовленості поступово впливатимуть на щоденну діяльність ФОП, покупців товарів із-за кордону та продавців на маркетплейсах. Частина змін уже визначена на рівні зобов’язань перед ЄС, інші — залишаються ймовірними сценаріями, які можуть реалізуватися в найближчі роки.

Що саме проголосувала Верховна Рада і як працює меморандум

Меморандум із ЄС має статус міжнародної угоди. Він не встановлює конкретні податки чи ставки, а визначає умови, за яких Україна отримує фінансову підтримку, і перелік реформ, які держава зобов’язується реалізувати. Це означає, що зміни для платників податків запроваджуватимуться не самим меморандумом, а через окремі закони, ухвалені на його виконання.

Фінансування в межах програми поділене на кілька етапів. Кожен наступний транш ЄС надає після підтвердження виконання умов — наприклад, ухвалення законів у сфері податків і митниці, запуск нових процедур адміністрування або посилення контролю за доходами. Відповідно, податкові зміни впроваджуватимуть поступово, у прив’язці до цього графіка.

Україна зберігає певну гнучкість у виборі інструментів. Це можуть бути зміни ставок для окремих видів діяльності, розширення кола платників ПДВ, нові критерії для виявлення дроблення бізнесу або обов’язкова звітність платформ про доходи користувачів.

З практичного погляду це означає: загальний напрям уже зрозумілий, але конкретні параметри ще формуватимуться під час підготовки законопроєктів. Для підприємців це сигнал не до різких рішень, а до планування — з урахуванням того, що вимоги до прозорості доходів посилюватимуться, а можливості формального використання ФОП-моделей поступово звужуватимуться.

Основні напрями змін, закладені в меморандумі

Серед ключових напрямів — реформа спрощеної системи. Йдеться не про її скасування, а про зміну підходу: вона має залишитися інструментом для малого бізнесу, але з меншими можливостями для використання структурами, які фактично працюють у масштабі середнього або великого бізнесу. На практиці це може означати перегляд умов перебування на окремих групах ФОП, а також різні ставки єдиного податку залежно від виду діяльності.

Окремий фокус — розширення бази оподаткування. Насамперед ідеться про операції, які раніше часто залишалися поза оподаткуванням або користувалися пільгами. У межах домовленостей із ЄС держава орієнтується на збільшення надходжень не стільки через підвищення ставок, скільки через оподаткування ширшого кола операцій.

Ще один напрям — контроль цифрової економіки. Планується поступове запровадження правил, за якими цифрові платформи (маркетплейси, сервіси оренди, платформи замовлення послуг) передаватимуть податковим органам інформацію про доходи користувачів. Це означає, що онлайн-доходи доведеться формалізувати: через реєстрацію ФОП, застосування спеціальних режимів або декларування як доходів фізичної особи.

Також очікуються зміни в митній сфері. Йдеться про перегляд пільг для невеликих посилок із-за кордону та поступове наближення правил їх оподаткування до стандартів ЄС. Це вплине як на звичайних отримувачів міжнародних відправлень, так і на бізнес-моделі, побудовані на регулярному імпорті невеликих партій товарів для перепродажу.

Далі — детальніше про кожен із цих напрямів і можливі наслідки для бізнесу та споживачів.

Оподаткування міжнародних посилок

Як працюють правила зараз

Сьогодні діє просте правило: якщо ви замовляєте товар із-за кордону на суму до 150 євро, зазвичай не потрібно платити ні ПДВ, ні мито. Це стосується більшості побутових покупок — одягу, взуття, дрібної електроніки, товарів для дому, які надходять на адресу фізичної особи.

Такий підхід запровадили як спрощення для невеликих покупок: щоб митниця не витрачала ресурси на обробку кожної дрібної посилки, а люди могли замовляти товари без складних процедур і додаткових платежів. Водночас держава майже не отримує податків із цього сегмента, адже значна частина відправлень не оподатковується.

Що хочуть змінити

У домовленостях із ЄС передбачено скасування податкових пільг для міжнародних посилок (за винятком окремих категорій, пов’язаних із безпекою й обороною). Це означає, що більшість закордонних покупок більше не будуть повністю безподатковими: доведеться сплачувати щонайменше ПДВ, а в окремих випадках — і мито.

Конкретні пороги та суми поки що не визначені. Очікується ухвалення окремого закону, який або скасує чинну пільгу до 150 євро, або суттєво її обмежить.

Що це означає для отримувачів посилок

Для звичайних покупців головна зміна — у вартості замовлень. До ціни товару та доставки можуть додаватися податки, тому частина покупок із-за кордону стане дорожчою. У багатьох випадках доведеться порівнювати: замовляти напряму чи купувати аналог в Україні.

Також зросте увага до реальної вартості товарів. Митниця перевірятиме, чи відповідає ціна в документах фактичній, тому заниження вартості або поділ одного замовлення на кілька посилок можуть викликати додаткові перевірки. Це підвищує ризик затримок і запитів. Для більшості отримувачів наслідок буде фінансовим — у вигляді податків, а не додаткових процедур

Що це означає для малого бізнесу й e‑commerce

Для підприємців, які завозять товари невеликими партіями через поштові відправлення (часто на фізичних осіб), зміни вплинуть на всю економіку моделі. ПДВ і мито збільшать собівартість, тому доведеться або зменшувати маржу, або підвищувати ціни. Частина товарів може стати нерентабельною при такому форматі імпорту.

Крім того, схеми на кшталт поділу однієї партії на багато дрібних відправлень на різних отримувачів можуть опинитися під посиленим контролем. Це підвищує ризики не лише митних спорів, а й претензій щодо ухилення від оподаткування. У таких умовах бізнесу варто заздалегідь прорахувати альтернативи: оформлення імпорту на ФОП або юридичну особу, використання митних складів, перегляд логістики та структури постачання.

ПДВ для ФОП

Як працює ПДВ для ФОП зараз

Зараз більшість ФОП на спрощеній системі (3 група зі ставкою 5%) не є платниками ПДВ і не зобов’язані реєструватися платниками цього податку, навіть якщо мають досить значний оборот. Обов’язкова реєстрація потрібна тоді, коли підприємець перевищує загальний поріг обороту (1 млн грн на рік) або свідомо обирає роботу з ПДВ, наприклад для співпраці з великими замовниками.

На практиці це означає, що значна частина ФОП може працювати без подання ПДВ‑декларацій і без адміністрування податкового кредиту та зобов’язань. Вони сплачують єдиний податок (3% або 5%) і ЄСВ — і на цьому основні податкові обов’язки вважаються виконаними. Така модель істотно спрощує життя малому бізнесу, але водночас обмежує надходження ПДВ до бюджету й створює стимули «накручувати» обороти через спрощену систему.

Що прописано в міжнародних домовленостях і стратегіях

У документах, пов’язаних із домовленостями з МВФ та Національною стратегією доходів до 2030 року, неодноразово звучала ідея: ФОП на спрощеній системі з певного рівня обороту мають ставати платниками ПДВ на загальних підставах. Розглядалися варіанти, за якими обов’язкова реєстрація платником ПДВ могла б настати з визначеної дати (наприклад, з 1 січня 2027 року) для підприємців, що перевищують встановлений ліміт доходу, а сам ліміт пропонувалося підвищити приблизно до 4 млн грн на рік.

Останні офіційні сигнали показують, що міжнародні партнери пом’якшили початковий підхід. МВФ відклав жорстку вимогу щодо обов’язкового ПДВ для підприємців, а уряд публічно наголошує, що зараз мова не про «тотальне» запровадження ПДВ для всіх ФОП, а про модернізацію спрощеної системи та підвищення якості адміністрування. 

Чи означає це, що ПДВ для ФОП «неминучий»

З правового погляду, сьогодні немає чинного закону, який би встановлював конкретну дату, з якої всі ФОП певної групи автоматично стануть платниками ПДВ. Натомість є зобов’язання перед міжнародними партнерами:

• переглянути звільнення від обов’язкової реєстрації платником ПДВ для спрощенців із великим оборотом;
• наблизити підхід до ПДВ до європейської моделі, де реєстрація залежить насамперед від річного обороту, а не від форми оподаткування.

Це означає, що курс на посилення ролі ПДВ у системі оподаткування ФОП уже визначений, але конкретні механізми ще можуть відрізнятися. Один із можливих сценаріїв — поступове запровадження обов’язкової реєстрації тих ФОП, які перевищують певний поріг обороту, із перехідним періодом і простішими правилами звітності для малих платників. Інший сценарій — м’якші зміни: підвищення порогу реєстрації без автоматичної тотальної реєстрації, зі зосередженням на боротьбі зі схемами та штучним дробленням бізнесу.

Висновок можна сформулювати так: у найближчі роки підприємцям із вищим оборотом варто виходити з того, що робота з ПДВ ставатиме радше нормою, ніж винятком. Водночас малоймовірно, що «з завтрашнього дня» всіх ФОП зобов’яжуть реєструватися платниками ПДВ одномоментно й без жодних порогів.

Технічна реальність: чому це не може запрацювати «завтра»

Запуск ПДВ для великої кількості ФОП — це не тільки політичне чи юридичне рішення, а й масштабна технічна реформа. Для її реалізації потрібні:

• готові IT‑системи податкової для прийому та обробки значно більшої кількості декларацій від малих платників;
• адаптовані форми звітності (можливо, спрощені для ФОП, якщо держава обере такий підхід);
• підготовка працівників податкових органів і зрозумілі роз’яснення для бізнесу.

Практика останніх років показує, що навіть упровадження відносно простих новацій — нових форм звітності чи змін періодичності подання — займає місяці, а іноді й роки. Тому сценарій, за якого ПДВ для великої кількості ФОП запрацює менш ніж за рік від моменту ухвалення закону, виглядає малореалістичним з погляду адміністративних можливостей держави.

Що це означає для підприємця на практиці

Для ФОП із невеликим оборотом (умовно — до кількох сотень тисяч гривень на рік) найближчим часом ризики запровадження обов’язкового ПДВ виглядають відносно низькими. Міжнародні документи та обговорення насамперед стосуються підприємців із суттєвими обсягами діяльності, які використовують спрощену систему як інструмент податкової оптимізації. Водночас навіть таким ФОП варто стежити за змінами, адже пороги та критерії можуть переглядатися.

Для ФОП із більшим оборотом доцільно вже зараз закладати в планах можливість роботи з ПДВ. Практично це означає:

• проаналізувати структуру витрат і постачальників, щоб зрозуміти, чи буде з чого формувати податковий кредит;
• оцінити, як зміниться кінцева ціна для клієнта, якщо частину ПДВ потрібно буде перекладати на замовника;
• продумати перехід на модель, ближчу до класичних платників ПДВ: формальні договори, акти, повний документообіг.

Запровадження ПДВ саме по собі не «вбиває» бізнес, але вимагає більш формального підходу до його ведення. Для частини підприємців це буде природним наступним кроком у розвитку, для інших — сигналом переглянути поточну бізнес‑модель і визначити, чи готові вони до більшої прозорості та додаткового адміністрування.

Боротьба з дробленням бізнесу

Що зараз вважають дробленням бізнесу

Під «дробленням» зазвичай розуміють ситуації, коли замість одного бізнесу з великим оборотом створюють кілька формально окремих ФОП або компаній, щоб залишатися на спрощеній системі, не платити ПДВ чи уникати вищого податкового навантаження. Це може виглядати як «ланцюжок» ФОП з однаковими видами діяльності, які працюють з одним замовником і фактично виконують роботу однієї юридичної особи.

Податкова служба та правоохоронні органи вже зараз можуть ставити під сумнів такі моделі, посилаючись на загальні норми про ухилення від оподаткування, нереальність операцій та відсутність ділової мети. Водночас у законі досі немає чіткої, деталізованої норми, яка б описувала ознаки саме дроблення бізнесу. Через це значна частина спорів відбувається «на межі тлумачень», що створює для підприємців відчуття правової невизначеності.

Що планують змінити в законі

У межах податкових реформ, пов’язаних із міжнародними домовленостями, планується закріпити критерії дроблення бізнесу безпосередньо на рівні закону, а не лише у відомчих роз’ясненнях чи практиці органів контролю. Ідея полягає в тому, щоб у Податковому кодексі з’явилися прямі норми, що визначають, у яких випадках використання кількох ФОП або компаній вважатиметься штучним поділом одного бізнесу.

Ймовірно, серед критеріїв будуть такі ознаки:

• спільний фактичний власник або керівник, який контролює всі суб’єкти;
• робота переважно з одним або кількома однаковими ключовими замовниками;
• однаковий вид діяльності, подібні договори, спільна команда людей;
• розподіл контрактів між кількома ФОП, коли по суті послуги надає єдиний бізнес.

З одного боку, це дає державі інструмент проти відвертих схем. З іншого — створює ризик, що під критерії дроблення можуть формально потрапляти й моделі, де люди реально ведуть окрему діяльність, але мають схожі ознаки (наприклад, працюють в одній галузі або для одного великого замовника).

Як це може вплинути на ФОП

Для підприємців, які працюють «по‑білому» як окремі суб’єкти, ризики від зміни правил щодо дроблення загалом будуть невеликими. Якщо ФОП має різних клієнтів, самостійно організовує роботу й не є частиною явно штучної схеми, поява нових норм навряд чи сама по собі стане підставою для претензій лише через факт перебування на спрощеній системі.

Найбільші ризики виникають у моделях, де один реальний бізнес «розбитий» на кількох ФОП 3 групи (або поєднує ФОП і юридичні особи), щоб:

• не перевищувати ліміти обороту для спрощеної системи;
• уникати обов’язкової реєстрації платником ПДВ;
• сплачувати менше податків, ніж сплачував би один суб’єкт на загальній системі.

Якщо прямі норми про дроблення з’являться в Податковому кодексі, органам контролю буде простіше донараховувати податки «заднім числом», оцінюючи сукупний оборот усіх пов’язаних ФОП як оборот одного бізнесу. Наслідком можуть стати донарахування ПДВ, податку на прибуток або ПДФО/військового збору, а також штрафи й пеня.

Що варто зробити вже зараз

Якщо у вас є структура з кількома ФОП або юридичними особами, варто критично оцінити, як вона може виглядати з думки органів контролю: як окремі види діяльності чи як штучне розділення одного бізнесу. Корисно поставити собі кілька запитань:

1. Чи є в кожного суб’єкта власні клієнти й окремий економічний сенс діяльності?
2. Чи може кожен ФОП пояснити, чому обрана саме така модель, окрім аргументу «так менше податків»?
3. Чи не виконується фактично одна й та сама робота для одного замовника через різних ФОП без реального поділу функцій?

Підприємцям, які використовують складні структури з кількох ФОП, доцільно не чекати формального ухвалення змін, а завчасно переглянути модель. Практичними можуть бути два підходи:

• обґрунтувати, чому саме така організація діяльності має реальний економічний зміст (окремі послуги, різні ринки, різні групи клієнтів);
• поступово перейти на прозорішу структуру — наприклад, одна компанія як базовий суб’єкт і ФОП лише для окремих функцій, які дійсно є самостійними.

Це зменшить ризик ситуацій, коли після зміни законодавства податковий орган почне оцінювати модель «заднім числом» і донараховувати податки за кілька попередніх років.

Контроль доходів через цифрові платформи

Що відбувається зараз

Сьогодні багато людей отримують дохід через цифрові платформи — маркетплейси, сервіси таксі, доставки, оренди житла, платформи оголошень. Частина таких користувачів зареєстровані як ФОП, але багато хто — ні, і доходи фізичних осіб, які регулярно щось продають онлайн або надають послуги через застосунки, часто залишаються непоміченими для податкової, якщо людина їх самостійно не декларує.

Зараз відповідальність за облік і сплату податків лежить переважно на самому користувачі. Платформи не виступають податковими агентами, не передають системно інформацію про доходи й не утримують ПДФО чи військовий збір «із джерела». У результаті виникає значна «сіра зона», особливо там, де йдеться про регулярні продажі товарів або послуг, а не про разові побутові операції.

Який законопроєкт уже ухвалено за основу

Верховна Рада вже підтримала в першому читанні законопроєкт №15111‑д, який впроваджує європейський підхід до контролю доходів на цифрових платформах (аналог правил DAC7 в ЄС).

Ключові ідеї законопроєкту:

• платформи стають податковими агентами й подають звітність про доходи своїх користувачів до податкової;
• запроваджується міжнародний автоматичний обмін інформацією про доходи, отримані через платформи, за стандартами DAC7 та модельних правил ОЕСР;
• для фізичних осіб, які отримують дохід через платформи, передбачається окремий режим оподаткування з пільговою ставкою.

Перший період звітування для платформ заплановано з 1 січня 2027 року, а реальні податкові наслідки для фізичних осіб очікуються після обробки даних за 2027 рік, тобто орієнтовно у 2028 році.

Кого саме зачеплять нові правила

Законопроєкт орієнтований насамперед на фізичних осіб, які системно отримують дохід через цифрові платформи, але не зареєстровані як ФОП. Для цієї категорії пропонується:

• спеціальний режим оподаткування за ставкою 5% ПДФО + 5% військового збору (замість стандартних 18% ПДФО + 1,5% військового збору);
• роль податкового агента для платформи: саме вона нараховує та утримує податок, а також передає податковій інформацію про дохід користувача;
• високий ліміт доходу для застосування цього режиму — до 834 мінімальних зарплат на рік (приблизно 7,2 млн грн станом на 2026 рік), чого достатньо для більшості малих і середніх продавців на платформах.

Окремо передбачається невеликий «безподатковий поріг» для дрібних продавців. Якщо дохід від продажу товарів через онлайн‑платформи не перевищує еквівалент 2 000 євро на рік, податок не стягуватиметься. Це зроблено для того, щоб разові побутові продажі особистих речей (наприклад, продаж вживаного одягу чи техніки) не потрапляли під новий режим оподаткування.

Для ФОП законопроєкт не запроваджує новий спеціальний податок, але передбачає, що платформи збиратимуть і передаватимуть інформацію й про них. Це посилить контроль за відповідністю задекларованих доходів фактичним оборотам.

Що це означає для фізичної особи, яка «підробляє» на платформах

Для людини, яка сьогодні отримує дохід через платформи — наприклад, здає житло через сервіс оренди, регулярно продає товари на маркетплейсі або надає послуги перевезення чи доставки, — нові правила змінять підхід до оподаткування. Дані про дохід автоматично потраплятимуть до податкової, а платформа в більшості випадків утримуватиме податок самостійно.

З одного боку, це зменшить адміністративне навантаження: не потрібно буде самостійно розраховувати та сплачувати ПДФО з кожної операції. З іншого боку, можливість повністю «не показувати» такі доходи зникне — якщо суми перевищують безподатковий поріг у приблизно 2 000 євро на рік, виникатимуть реальні й прозорі податкові зобов’язання.

Для тих, хто планує працювати через платформи системно й на більших обсягах, може постати питання вибору між використанням цього спеціального режиму як фізична особа та реєстрацією ФОП із власним режимом оподаткування. Оптимальний варіант залежатиме від розміру доходів, структури витрат і планів розвитку діяльності.

Що це означає для ФОП, які працюють через маркетплейси та сервіси

ФОП, які вже сьогодні продають товари або надають послуги через цифрові платформи, і зараз зобов’язані декларувати дохід у межах обраної системи оподаткування. Нові правила змінюють не стільки ставку, скільки рівень прозорості:

• платформи збиратимуть і передаватимуть інформацію про обороти продавця до податкової;
• податкова служба зможе зіставляти задекларовані ФОП доходи з даними від платформ і ставити запитання у разі істотних розбіжностей.

Фактично це ускладнює практику, коли частина продажів показується офіційно, а частина — ні. Для ФОП із прозорим обліком і коректно заповненими деклараціями це здебільшого технічний аспект контролю. Для тих, хто працює без реєстрації або свідомо «розмиває» обороти, ризики суттєво зростуть — як з погляду донарахувань, так і з погляду потенційних перевірок.

Зміни для 3-ї групи ФОП

Як працює 3‑я група зараз

Сьогодні для платників єдиного податку 3‑ї групи діє проста модель:

• 5% від доходу — якщо ФОП не є платником ПДВ;
• 3% від доходу — якщо ФОП зареєстрований платником ПДВ.

Ставка не залежить від виду діяльності. Умовно, невеликий продуктовий магазин, онлайн‑продавець товарів та ІТ‑фахівець‑ФОП із мільйонними контрактами можуть працювати на однакових 5% від доходу (за відсутності ПДВ) і перебувати в одному режимі 3‑ї групи. Для підприємця це проста й зрозуміла система, але з погляду держави — не завжди справедлива, адже дуже різний за маржинальністю бізнес оподатковується за однаковою ставкою.

Що пропонує Національна стратегія доходів та домовленості з МВФ/ЄС

У Національній стратегії доходів до 2030 року зазначено, що другу й третю групи ФОП планують поступово об’єднати в один «шар» із податком від доходу, але з різними ставками залежно від виду діяльності. Йдеться про модель, близьку до польської: для одних видів діяльності — нижчі ставки, для інших (більш високодохідних або з вищими ризиками використання ФОП як схеми) — підвищені.

У самій Стратегії описано орієнтовну шкалу ставок єдиного податку в діапазоні від мінімально 3% для певних торгівельних видів діяльності до приблизно 17% для окремих професійних послуг. У міжнародних документах (зокрема в меморандумах з МВФ) акцент робиться на таких завданнях:

• підвищити справедливість оподаткування між різними секторами;
• обмежити використання спрощеної системи для великого високоприбуткового бізнесу;
• застосувати вищі ставки для видів діяльності з високим ризиком «маскування» трудових відносин.

Які зміни обговорюються для 3‑ї групи

У публічних документах та поясненнях до Національної стратегії й міжнародних домовленостей простежується така логіка:

• другу й третю групи ФОП планують об’єднати в один спрощений режим з податком «від доходу», але з диференційованими ставками замість єдиних 5% чи 3%;
• для менш маржинальних видів діяльності (наприклад, торгівля товарами першої потреби, дрібні побутові послуги) ставка може залишатися відносно низькою — близько 3–5%;
• для високодохідних сфер (ІТ‑послуги, консалтинг, маркетинг, інші професійні послуги) можуть бути запроваджені підвищені ставки, за оцінками експертних моделей та тексту Стратегії — до 15–17%.

Окремо обговорюється ідея вивести з 2‑ї групи деякі види діяльності з високим ризиком прихованих трудових відносин (зокрема ІТ‑ та консалтингові послуги) й перевести їх у режим з вищими ставками або на загальну систему. Для 3‑ї групи це означає, що чинні 5% для ІТ‑ФОП чи інших високомаржинальних видів діяльності в середньостроковій перспективі можуть бути переглянуті в бік підвищення.

Поки що ці підходи закріплені лише в стратегічних документах і меморандумах — у Податковому кодексі конкретних нових ставок для 3‑ї групи немає. Але те, що вони включені до Національної стратегії до 2030 року й згадуються як елемент зобов’язань перед міжнародними партнерами, істотно підвищує ймовірність їх реалізації на рівні законів.

Що це означає для ФОП 3‑ї групи на практиці

Для підприємців 3‑ї групи ключовий сигнал — модель «5% для всіх» навряд чи залишиться незмінною до 2030 року. Найімовірніші напрямки змін:

• поява різних ставок для різних КВЕДів: частина діяльності залишиться приблизно на нинішньому рівні, для інших ставка єдиного податку може зрости;
• більш жорсткі обмеження для сфер, де ФОП часто використовуються як заміна трудових договорів;
• посилений контроль за відповідністю заявленого виду діяльності фактичній роботі, щоб формально «дешеві» КВЕДи не використовували для «дорогих» послуг.

На практиці це означає, що ФОП 3‑ї групи доцільно вже зараз:

• проаналізувати свої КВЕДи й орієнтовно зрозуміти, до якого «коридору ставок» вони можуть належати з погляду логіки Стратегії (низькомаржинальна торгівля чи високодохідні професійні послуги);
• у середньостроковому плануванні закладати можливість підвищення ставки, якщо діяльність стабільно приносить високий дохід або належить до «ризикових» сфер з погляду прихованої зайнятості;
• уникати ситуацій, коли фактичний вид діяльності суттєво не відповідає заявленому в реєстрі, лише заради нижчої ставки.

Як готуватися

Заплановані зміни можна розглядати як перехід до більш диференційованої моделі: хто має вищу маржу й стабільний дохід, той платитиме більше; хто працює з невеликою націнкою й високою конкуренцією — матиме м’якіші умови. Водночас багато залежатиме від того, як саме ставки будуть зафіксовані в Податковому кодексі й чи не виявляться окремі з них надто високими для певних видів діяльності.

Практичні кроки для ФОП 3‑ї групи на найближчі 1–3 роки можуть бути такими:

1. Стежити за законопроєктами, що стосуються об’єднання 2‑ї та 3‑ї груп і введення диференційованих ставок єдиного податку.
2. Промоделювати фінансовий результат для свого бізнесу з урахуванням можливого підвищення ставки (наприклад, з 5% до 10–12%) та оцінити, чи залишається діяльність рентабельною.
3. У разі сильної залежності від однієї моделі (наприклад, ІТ‑ФОП із високою маржею на 5%) продумати альтернативи: зміну форми організації бізнесу, перегляд договірних відносин, диверсифікацію клієнтської бази.

Можливі сценарії для бізнесу: від м’якого до жорсткого

М’який сценарій

У цьому варіанті держава виконує частину найменш конфліктних зобов’язань: скасовує пільги для частини посилок із-за кордону, запроваджує оподаткування доходів із цифрових платформ, але не проводить швидкої й жорсткої реформи спрощеної системи та не запроваджує масове обов’язкове ПДВ для ФОП. Для більшості підприємців це означатиме помірне зростання податкового навантаження і насамперед посилення прозорості: онлайн‑доходи та імпорт дрібних товарів стають більш контрольованими, але базова логіка роботи ФОП зберігається.

За такого сценарію мінімальний набір дій для бізнесу:

• відмовитися від очевидних «сірих» практик — нелегальний або напівлегальний імпорт через дрібні посилки, робота через платформи без відображення доходів у звітності, схеми з явним дробленням одного бізнесу на десятки ФОП;
• привести у відповідність формальні речі: КВЕДи, договори, призначення платежів, щоб фактична діяльність відповідала тому, що бачить податкова;
• для тих, хто активно працює через маркетплейси та сервіси, — прийняти як даність, що дохід стає прозорим, і свідомо обрати модель: спеціальний режим для фізичних осіб або ФОП із прозорим обліком.

Базовий (реалістичний) сценарій

У цьому сценарії реалізується більшість напрямів, про які вже йдеться в меморандумах і Національній стратегії доходів, але з перехідними періодами. Посилки оподатковуються ширше, цифрові платформи звітують і стають податковими агентами, для спрощеної системи запроваджуються різні ставки залежно від виду діяльності, а ПДВ для ФОП поступово стає реальністю для підприємців із більшим оборотом.

Для бізнесу це не стільки різка зміна, скільки поступове ускладнення правил гри:

• для частини ФОП 3‑ї групи ставка єдиного податку зростає, насамперед у високомаржинальних сферах (ІТ, консалтинг, професійні послуги);
• структури з кількох пов’язаних ФОП потрапляють у зону підвищеного ризику й можуть бути перекваліфіковані як дроблення бізнесу;
• ФОП із великим оборотом або переходять на модель роботи з ПДВ, або мають розуміти, що тривале звільнення від ПДВ у такому форматі малоймовірне.

У такому сценарії варто мати вже не просто мінімальний набір дій, а базову стратегію адаптації:

• прорахувати, як зміниться фінансовий результат при підвищенні податкового навантаження на кілька відсоткових пунктів (наприклад, із 5% до 8–10% єдиного податку чи з урахуванням ПДВ);
• заздалегідь підготуватися до можливої роботи з ПДВ, якщо обороти наближаються до порогів, які обговорюються в документах (1–4 млн грн), і поступово налагоджувати повноцінний документообіг;
• переглянути структуру бізнесу: чи не є простіша й безпечніша модель з однією прозорою юридичною особою або одним ФОП із ПДВ замість мережі формально розділених суб’єктів.

Жорсткий сценарій

У жорсткому сценарії Україна максимально повно реалізує податкові зобов’язання, щоб забезпечити весь можливий обсяг фінансової підтримки. Це передбачає:

• обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ для більшої кількості ФОП із середнім і високим оборотом;
• істотне підвищення ставок для високодохідних видів діяльності на спрощеній системі;
• чітке закріплення критеріїв дроблення бізнесу в законі, що робить практику штучного поділу великого бізнесу на кілька ФОП економічно та юридично високоризиковою;
• системний контроль за онлайн‑доходами й імпортом дрібних партій товарів із мінімальними можливостями залишатися поза зоною уваги органів контролю.

Це найбільш обтяжливий для бізнесу варіант, але і його доцільно тримати в полі зору — не для негайних дій, а щоб уникнути поспішних рішень, якщо тенденції почнуть рухатися саме в цей бік. У такій ситуації можуть стати актуальними:

• перехід на іншу форму організації бізнесу (наприклад, класична юридична особа з ПДВ замість кількох ФОП);
• перегляд ринку, структури послуг або, для частини ніш, часткова переорієнтація на інші юрисдикції — там, де це юридично та економічно виправдано;
• повний перегляд моделі роботи з персоналом: перехід від масової «фопізації» до трудових відносин у тих випадках, коли формат ФОП перестає давати податкову перевагу та натомість створює постійні регуляторні ризики.

Узагальнюючи, орієнтуватися доцільно насамперед на базовий сценарій як найбільш ймовірний, але при цьому мати «чернетку плану» і для більш жорсткого варіанта. М’який сценарій у кожному разі вимагатиме лише одного — перестати сприймати спрощену систему й «сірі» схеми як безумовно стабільний і «недоторканний» режим.