Контракт, а не примусова мобілізація: що насправді змінює указ №108/2026 для чоловіків 60+

Паніка завжди випереджає документи. Щойно з’явився указ №108/2026 про контрактну службу, інформаційний простір вибухнув заголовками: «мобілізують чоловіків 60+», «нові правила для пенсіонерів», «тотальний призов». Але чи справді когось змусять йти служити після шістдесяти?

Проблема в тому, що юридична реальність й інформаційний шум рідко збігаються. Закон уже давно чітко розрізняє мобілізацію та контракт, а новий указ лише впорядковує існуючі положення, а не вводить примус. І все ж для тих, хто бачить лише уривки цитат і вирвані з контексту тези, ситуація легко здається доказом: «заберуть усіх, хто старший». Саме на цій різниці між емоцією та нормою закону грають множинні анонімні канали.

Ця стаття написана для тих, кому за 60, а також для їхніх родин — щоб спокійно, без юридичної плутанини, розкласти по поличках: що насправді змінив указ №108/2026, де закінчується право держави і починається ваше право сказати «так» чи «ні», і як відрізнити реальні юридичні норми від фейків та залякувань.

Звідки взявся «контракт 60+»: закон і його логіка

Можливість для громадян віком від 60 років служити у Збройних силах за контрактом з’явилася завдяки закону №13229 (закон України №4539‑IX від 16.07.2025), яким внесли зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Цим законом статтю 20 доповнили новою частиною десятою.

Вона встановлює, що у період дії воєнного стану на військову службу за контрактом можуть приймати осіб віком від 60 років, якщо їх військово‑лікарська комісія визнала придатними за станом здоров’я, а командир військової частини надав письмову згоду (лист‑згоду).

Логіка законодавця тут інша, ніж при звичайній мобілізації. Мета — не масово залучити до війська всіх чоловіків пенсійного віку, а створити інструмент для цільового залучення досвідчених фахівців: колишніх офіцерів, військових із рідкісними спеціальностями, людей із критично важливими навичками, які зберігають професійну форму й свідомо хочуть повернутися до строю. Саме тому закон говорить не про примусовий призов, а про прийняття на службу на підставі письмової згоди командира і за результатами ВЛК.

Для такої категорії передбачили низку особливих умов. Контракт укладається на фіксований строк — 1 рік — з можливістю подальшого продовження на такий самий термін. Для чоловіків 60+ встановлюється випробувальний період (як правило, 2 місяці), протягом якого командир може розірвати контракт у разі службової невідповідності або якщо військовослужбовець не проходить випробування. Закон також прямо передбачає, що граничний вік перебування на службі для цих осіб не застосовується: вирішальними стають не цифра у паспорті, а реальний стан здоров’я і здатність виконувати обов’язки.

Фактично «контракт 60+» — це додаткова опція для тих, хто хоче і може служити, а не новий різновид мобілізації. Людина сама ініціює звернення, проходить ВЛК, збирає документи, а командир частини й, за потреби, Генштаб для офіцерів вирішують, чи є сенс залучати її до конкретного підрозділу. Без цієї послідовності кроків, добровільної згоди та позитивного висновку ВЛК примусово оформити чоловіка 60+ на контракт закон не дозволяє.

Що записано в указі №108/2026: головне про зміни

Указ Президента №108/2026 не змінює сам Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», а лише вносить правки до Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ. Іншими словами, він технічно «підлаштовує» внутрішні правила проходження служби під уже чинні норми про контракт для осіб віком від 60 років, запроваджені законом №13229.

Найважливіше для теми 60+ — новий абзац у пункті 18 Положення. У ньому прямо зазначено, що з громадянами віком від 60 років, яких під час дії воєнного стану приймають на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 Закону, контракт укладається строком на один рік. Окремо передбачено, що строк такої служби може бути продовжений ще на один рік, а у разі припинення або скасування воєнного стану дія контракту достроково припиняється, і військовослужбовця звільняють зі служби.

Указ також деталізує, що прийняття на контракт відбувається за заявою самої особи, з поданням документів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і за наявності листа‑згоди командира військової частини. Для офіцерського складу така згода можлива лише після погодження кандидатури з Генеральним штабом ЗСУ. Тобто для 60+ процедура побудована на добровільності, індивідуальному відборі та погодженні на рівні конкретної частини й Генштабу, а не на автоматичному призові за віком. Без звернення самої людини цей механізм не запускається.

Мобілізація vs контракт 60+: що може і чого не може держава

Найперше, що варто розуміти: мобілізація і контрактна служба — це два різні механізми, які по‑різному описані в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу». Якщо спростити, мобілізація — це коли держава викликає вас у визначених законом межах віку, тоді як контракт — це добровільне укладення договору між людиною та державою на певний строк служби.

Мобілізація для чоловіків має чіткі вікові рамки, встановлені законом, і не включає окремої категорії «60+» як обов’язкової до призову. Якщо закон не передбачає мобілізації певної вікової групи, жоден указ Президента або внутрішній наказ не може сам по собі запровадити для неї примусове залучення — для цього необхідні саме зміни до закону. Указ №108/2026 таких змін не містить: він лише визначає, як проходитиме служба тих, хто вже за законом може піти за контрактом, зокрема осіб віком від 60 років.

Контрактна служба, навпаки, починається з ініціативи самої людини. Для «контракту 60+» закон вимагає, щоб громадянин подав заяву, пройшов військово‑лікарську комісію та отримав письмову згоду командира військової частини на прийняття до підрозділу (для офіцерів — із погодженням Генштабу). Лише після виконання всіх цих умов між людиною і Міністерством оборони укладається контракт на визначений строк, і ця служба має характер добровільного зобов’язання, а не примусового залучення. Без заяви самої людини ця процедура просто не стартує.

Саме тому твердження про те, що указ №108/2026 «узаконив мобілізацію 60+», юридично некоректне. Держава не отримала жодних нових повноважень примусово призивати чоловіків 60+ — навпаки, була лише деталізована вже існуюча можливість добровільної служби за контрактом із жорсткими фільтрами: придатність за станом здоров’я, наявність потрібної спеціальності, згода командира, обмежений строк контракту. Будь‑які спроби оформити людину 60+ на службу без її заяви, без висновку ВЛК або всупереч вимогам закону можна розглядати як перевищення повноважень, і такі дії підлягають оскарженню.

Чому виникла паніка: типові маніпуляції у ЗМІ та соцмережах

Після підписання указу №108/2026 частина медіа, YouTube‑каналів і анонімних телеграм‑сторінок подала його як «узаконену мобілізацію чоловіків 60+». У заголовках часто свідомо підміняли термін «контракт» словом «мобілізація», хоча в самому указі йдеться лише про можливість добровільної служби за контрактом для тих, хто вже має на це право за законом. Людина бачить слово «мобілізація» — і далі вже не читає деталей.

Такий прийом — класична маніпуляція, яку експерти з медіа та фактчекінгу неодноразово фіксували на темі мобілізації. Спочатку з’являється юридична новація (зміни до закону, наказ, указ), а вже потім анонімні або напіванонімні канали починають розганяти страшні трактування: «заберуть усіх», «мобілізують пенсіонерів», «ловитимуть 60+ на вулицях» — часто без жодного посилання на конкретну норму закону. Такі наративи описували в оглядах Інституту масової інформації та у фактчек‑дайджестах про фейки й бот‑атаки навколо мобілізації.

Окремий пласт — проросійські та псевдо‑українські телеграм‑канали, які системно грають на страхах. Сьогодні вони пишуть про «тотальну мобілізацію 60+», завтра — про «заборону мобілізації 50–60», післязавтра — про «повістки в «Дії»» чи «таємні директиви», яких ніхто не бачив у відкритих реєстрах документів. Журналісти й фактчекери неодноразово доводили, що значна частина таких «сенсацій» не підтверджується жодним офіційним актом.

Паралельно офіційні органи змушені вже наздоганяти хвилю паніки. Міноборони окремо пояснює: мобілізація чоловіків від 60 років не проводиться, а указ лише дозволяє добровольцям 60+ укладати річний контракт за їхнім зверненням та за наявності згоди командира. Військові й правоохоронні органи нагадують: свідоме поширення фейків і викривлень щодо мобілізації, які підривають довіру до армії та державних інституцій, може мати правові наслідки, зокрема кримінальні.

Підсумок: що змінилося, а що ні для 60+

Перше й головне: указ №108/2026 не запровадив примусову мобілізацію чоловіків 60+. Він лише детально прописав порядок добровільного контракту для тих, хто вже за законом №13229 має право служити у ЗСУ після 60 років за власною ініціативою. Як і до указу, окремої «мобілізації 60+» у законодавстві станом на 2026 рік не існує.

Друге: для чоловіків 60+ відкрилася формалізована можливість служити за контрактом у період воєнного стану, але з жорсткими фільтрами — потрібні придатність за станом здоров’я, відповідна спеціальність чи навички, письмова згода командира (а для офіцерів — ще й погодження Генштабу) та контракт на обмежений строк, як правило на 1 рік із можливістю продовження.

Третє: держава не отримала жодних нових повноважень «забирати всіх 60+». Якщо посадовці, ТЦК чи будь‑які «активісти» посилаються на указ №108/2026 як на підставу для примусової мобілізації чоловіків після 60 років, це або непрофесійне тлумачення, або відверта маніпуляція. У подібних ситуаціях варто вимагати посилання на конкретну статтю закону, не підписувати документи поспіхом, фіксувати можливі порушення та звертатися по юридичну допомогу — примусової мобілізації 60+ закон не допускає.