Як виграти справу по 130 статті: тактика захисту, судова практика та поради юриста

Як виграти справу по 130 статті — це не про «чарівне рішення», а про вміння працювати з доказами, строками та помилками поліції так само уважно, як суддя, який відкриває вашу справу. У більшості випадків вирішує не те, чи ви «ідеальний» водій, а те, наскільки акуратно оформлений протокол, чи є відео реального керування, чи правильно проведений огляд і чи взагалі поліція дотрималась процедури.

У цій статті розберемо, як крок за кроком будувати захист: від першого погляду на протокол до оцінки всіх матеріалів справи, покажемо реальні сценарії, коли справу по 130 статті вдавалось виграти, та пояснимо, як саме судова практика допомагає використовувати процесуальні помилки на вашу користь. Ви побачите, що «алкотестер показав перевищення норми — значить винен» чи «відмовився від огляду — шансів немає»  — це міфи, а не юридичні аксіоми, якщо грамотно працювати з документами, відео й строками оскарження.

Ця стаття допоможе розібратися у ситуації, але не замінює індивідуальну консультацію адвоката. Деякі випадки унікальні й потребують персонального підходу.

Залишити заявку

Справа за статтею 130 КУпАП: чому її так бояться водії?

Більшість водіїв чують «справа по 130 статті» й одразу уявляють один сценарій: сів за кермо після алкоголю — зупинили — алкотестер показав перевищення норми — забрали права й виписали великий штраф. Насправді все складніше: стаття 130 КУпАП справді карає за керування у стані сп’яніння, але «сп’яніння» і підстави для протоколу не зводяться лише до очевидного «випив і поїхав».

На базовому рівні працює така логіка: якщо людина вжила алкоголь, сіла за кермо, поліція зупинила авто та алкотестер показав перевищення умовного порогу — понад 0,2 проміле — це стає підставою для протоколу. Але протокол можна отримати й у низці інших ситуацій, зокрема коли:

1. Людина кермувала під дією речовин, що змінюють увагу, реакцію чи координацію. Це можуть бути наркотичні чи психотропні засоби, а також «звичайні» ліки від застуди, заспокійливі, снодійні тощо.
2. Власник авто передав керування нетверезій особі й перебував у цей час у салоні. У певних випадках він також несе відповідальність.​
3. Водій відмовляється від тесту чи огляду в медичному закладі на стан сп’яніння. Закон майже прирівнює таку відмову до підтвердження сп’яніння.​
4. За кермо сідає нетвереза особа, яка взагалі не має водійських прав. Обсяг відповідальності для неї подібний до водія з правами (окрім позбавлення посвідчення).​
5. Водій потрапляє в ДТП або зупиняється на вимогу поліції та відразу після цього вживає алкоголь, ліки чи заборонені речовини. Закон вважає це порушенням, оскільки подібні дії унеможливлюють встановлення стану на момент керування.

Усі ці ситуації стосуються не лише автомобілів, а й будь-яких транспортних засобів, зокрема моторних суден (катери, човни тощо).

Обсяг відповідальності: що лякає найбільше

Найсильніший фактор страху — це розмір штрафів і додаткові наслідки. Санкції за статтею 130 КУпАП виглядають так:

Усе вищезазначене стосується лише адміністративної відповідальності. Якщо нетверезий водій спричинив ДТП із потерпілими (середні чи тяжкі тілесні ушкодження, загибель людей), адміністративні санкції за ст. 130 КУпАП поєднуються з кримінальною відповідальністю за ст. 286 або 286-1 ККУ.​

Кожна справа за статтею 130 має дві ключові складові: реальну фактичну ситуацію та те, як її задокументували. Саме поєднання цих двох елементів зрештою визначає, чи буде водія притягнуто до відповідальності, чи справу закриють.

Які документи формують вашу справу?

Коли на вас складають протокол по 130, на руки зазвичай віддають його копію та тимчасовий талон на керування, який діє до рішення суду. Через це складається враження, що протокол — чи не єдиний документ у справі. Насправді ж матеріали справи — це цілий набір документів та відеозаписів, які потім оцінюють у сукупності. Суд дивиться на всю картину, тому важливо, щоб якомога більше з цих матеріалів працювали на вашу користь.

1. Протокол 

Це «скелет справи», де фіксують ключові обставини: дату, час і місце зупинки, підстави для зупинки, опис ознак сп’яніння, посилання на конкретні порушені норми ПДР чи КУпАП. До протоколу додають пояснення свідків, відеозаписи, акти медичного огляду. Якщо протокол «сирий» або суперечливий, інші докази не складуть цілісної картини та часто гратимуть на користь захисту. Саме протокол по 130 — перший документ, який аналізує суд.

2. Письмові пояснення свідків

Надати свідків — обов’язок поліції. Ними можуть бути інші водії, пасажири, пішоходи, але не інспектор, який склав протокол (така позиція міститься в судовій практиці Верховного Суду). Свідчення особливо важливі, якщо водій відмовився від огляду або поліція не змогла зафіксувати події на відео.

Пояснення можуть підтверджувати факт керування, відмову від огляду, зовнішні ознаки сп’яніння, але належним доказом вони стають лише тоді, коли свідки особисто підтверджують свої слова в суді. Суд обережно ставиться до шаблонних чи підозріло однакових пояснень: у практиці є випадки, коли ідентичні «під копірку» тексти свідків просто не брали до уваги.

Якщо свідків допитують у суді, їхні показання можуть істотно вплинути на результат, але на практиці це трапляється рідко: свідки не несуть реальної відповідальності за неявку й часто ігнорують виклики.

3. Направлення на медичний огляд та акт огляду

Якщо проводиться огляд на місці за допомогою алкотестера, складають акт перевірки у двох примірниках, один із яких обов’язково додають до протоколу, а за можливості — прикріплюють роздруківку результату приладу.​

Якщо водій відмовляється від огляду на місці або є підозра на вживання наркотичних речовин, поліцейські зобов’язані видати направлення до медичного закладу. 

На що звернути увагу:​

• чи взагалі є акт і/або направлення;
• чи має конкретний заклад право проводити такі огляди;
• чи не використано застарілі бланки;
• чи працювала лабораторія на момент звернення.​

4. Рапорти й службові записки поліції

Внутрішні документи поліції зазвичай не вважаються об’єктивними доказами, так само як і поліцейський не є неупередженим свідком. Проте в складних справах рапорти й службові записки все ж долучають, щоб розширити картину подій для суду.​ 

Іноді саме в них виявляються корисні для захисту деталі — наприклад, розбіжності в часі, підставі для зупинки чи описі поведінки водія.

5. Відеозаписи

Найчастіше питання винуватості чи невинуватості водія вирішується саме завдяки відеозаписам: із бодікамер, службового автомобіля, інколи — з реєстратора самого водія. Відео дає суду змогу побачити контекст: факт руху авто, зовнішній стан водія, манеру спілкування, дотримання процедури поліцейськими.

На що звернути увагу:

1. Цілісність відео. Запис має бути без монтажу й «нарізок» на кілька файлів; фрагментовані відео суперечать вимогам Закону «Про Національну поліцію» та Інструкції з фото- і відеофіксації правопорушень.
2. Службове обладнання. Знімати мають лише на службові пристрої з калібруванням та автоматичними датою й часом. Відео з особистих телефонів поліцейських суди часто визнають неналежними доказами.
3. Дата й час. Дані на відео мають збігатися з датою й часом, зазначеними в протоколі та інших документах.
4. Фіксація кермування. Притягнути за ст. 130 можна лише особу, яка керувала транспортним засобом або відмовилась від огляду після зупинки. Тому на відео має бути видно саме рух і зупинку авто, а не просто людину в припаркованій машині з пляшкою пива.

6. Документи, складені водієм

Скарги, заяви та пояснення, які пише сам водій, також можуть опинитися в матеріалах справи. На перший погляд вони здаються «зброєю захисту», але нерідко шкодять, якщо суперечать іншим доказам або подальшим поясненням у суді.

Для захисту важливі всі документи у справі, але першочерговим залишається протокол: якщо він складений із грубими помилками, інші аргументи відходять на другий план.

Що має бути у протоколі: чекліст водія

Протокол за 130 статтею — не просто бюрократичний папірець, а головний опорний документ для суду. Саме з нього суд бере вихідні дані та формує контекст справи, до якого потім «приклеюються» інші докази. Тому до його складання є багато чітких процесуальних вимог. Якщо протокол заповнений з помилками або неповно, суду може банально бракувати інформації для об’єктивної оцінки ситуації — і це серйозний аргумент для захисту.

На що дивитись у протоколі

Щоб було простіше орієнтуватися в усіх графах, нижче подаю зразок протоколу по 130 статті КУпАП. На ньому видно, де саме зазначають ключові дані: коли й де все сталося, хто був за кермом і який екіпаж поліції складав протокол, які ознаки сп’яніння зафіксували, на який пункт ПДР і частину ст. 130 посилаються, кого вказали як свідків та чи є відмітка про роз’яснення прав і підписи сторін. Перегляньте цей приклад, а потім, тримаючи його в голові, звірте свій документ за чеклістом нижче.

Дата, час і місце правопорушення

У протоколі мають бути зазначені число, місяць, рік, точний населений пункт і конкретне місце події.​ Місце вказується максимально детально: не лише місто/село, а й вулиця, номер будинку, а поза населеними пунктами — назва й номер дороги, кілометр.​

Дані поліцейського, який склав протокол

Мають бути зазначені посада, спеціальне звання, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка оформила протокол.​ Поліцейський має мати службове посвідчення та нагрудний знак (жетон); іноді ці моменти фіксуються на відео й стають частиною захисту.​

Дані водія

У протокол вносять ПІБ, дату й місце народження, адресу проживання/реєстрації, контактний номер, місце роботи або навчання, дані документа, що посвідчує особу, а також серію й номер посвідчення водія.​ Якщо у водія немає посвідчення при собі, допускається зазначення даних іншого документа, що посвідчує особу (паспорт, ID-картка тощо).​

Окремі помилки в цих даних самі по собі рідко стають підставою для закриття справи, але показують загальний рівень уважності при складанні протоколу й іноді доповнюють картину системних порушень.​

Ознаки сп’яніння

Поліція не має права вимагати проходження алкотестера «просто так» — потрібні конкретні ознаки сп’яніння. У протоколі мають бути чітко описані зовнішні прояви, через які виникла підозра: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації, нечітка мова, зміна кольору шкіри тощо.​

Відмітка про роз’яснення прав

Водієві мають роз’яснити його права, зокрема за статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.​ У протоколі має бути відмітка про те, що права роз’яснені, і підпис особи, яку притягують. Її відсутність часто використовується як один із аргументів захисту.​

Суть порушення

Суть порушення повинна містити:

• посилання на конкретний пункт ПДР:
  • 2.9 а — якщо водій погодився на огляд;
  • 2.5 — якщо відмовився;​
• посилання на відповідну частину ст. 130 КУпАП (перше, повторне чи третє порушення).​

Факт керування

У протоколі має бути прямо зазначено, що саме ця особа керувала авто. Тож перевірте, чи підтверджується це відеозаписами: якщо протокол суперечить відео щодо факту або часу керування, це дуже сильний аргумент для захисту.​

Свідки та їхні дані

У протоколі мають бути зазначені ПІБ, адреси та контакти свідків, а також їхні підписи. Письмові пояснення оформлюються окремо на спеціальних бланках.​

Згадка про відеофіксацію

Часто в протоколі роблять позначку, що до нього додаються відеозаписи, із вказівкою їхнього типу (бодікамери, відеореєстратор) і тривалості.​ Якщо у протоколі згадка про відео є, а самого відео у матеріалах немає, це вагомий привід поставити питання в суді та вимагати його витребування.​

Підпис водія або відмова від підпису

Водія мають ознайомити з текстом протоколу. Підписувати документ не заборонено й не небезпечно, питання в тому, що написано поруч із підписом.​

• Якщо з викладеним згодні — може стояти позначка «з протоколом згоден».
• Якщо не згодні — варто написати «з протоколом не згоден» і коротко вказати, з чим саме (наприклад, «не керував», «алкоголь не вживав», «не роз’яснили права»).​

Протокол складається з багатьох дрібних деталей, і помилки в них трапляються часто. Під час перевірки варто дивитися не на одну випадкову неточність, а на сукупність порушень.

Покроковий алгоритм: як виграти справу по 130 статті

Щоб не гадати в теорії, чи можна виграти суд по 130 статті, нижче — покроковий алгоритм дій: від моменту, коли ви отримали протокол, і до ситуації, якщо суд уже встиг винести постанову не на вашу користь. Це допомагає не загубитися в строках і діях на кожному етапі.

Крок 1. Зрозуміти строки й не втратити час

Для оскарження і протоколу, і постанови діє базовий строк — 10 днів. У цей період потрібно встигнути подати скаргу: на дії поліції — до районного суду, на постанову суду першої інстанції — до апеляційного суду.

Одночасно існує загальний строк притягнення за ст. 130 КУпАП: зараз це один рік з дня вчинення правопорушення (до 2021 року було 3 місяці). Якщо до закінчення цього строку суд не встиг ухвалити постанову, провадження підлягає закриттю. Це не привід затягувати дії, але важливий орієнтир для вибору тактики.

Крок 2. Зібрати всі матеріали справи

Щоб обрати правильну стратегію, потрібно бачити не лише протокол, а весь масив доказів. Для цього:​

• зверніться до суду або поліції з вимогою надати копії всіх матеріалів справи (протокол, направлення, акти огляду, пояснення свідків, рапорти тощо);​
• подайте клопотання про надання відеозаписів з бодікамер і службового авто;​
• якщо є контакти свідків, спробуйте зв’язатися з ними, щоб зрозуміти, що саме вони писали/підписували;​
• зберіть власні докази: записи з відеореєстратора, відео та аудіо з телефонів, контакти пасажирів і людей, які могли бачити подію.​

Усе це варто робити якомога раніше: відео не зберігаються безстроково, а потенційні свідки швидко забувають деталі.

Крок 3. Провести базовий аналіз ситуації

На цьому етапі важливо чесно відповісти на кілька ключових питань.

1. Чи доведений факт керування?

Так: на відео видно рух авто, момент зупинки, саме вас за кермом; є свідки, які це підтверджують.​

Ні: на відео авто стоїть, двигун не працює, людина може сидіти на пасажирському або задньому сидінні, свідків немає.

2. Чи належно описані ознаки сп’яніння в протоколі?

Так: конкретно зафіксовані запах алкоголю, порушення координації, нечітка мова, інші типові ознаки.​

Ні: застосовано загальні формулювання без конкретики («нездоровий вигляд», «поводився неадекватно»).​

3. Як оформлено огляд чи відмову від нього?

Добре: є безперервний відеозапис процесу, свідки спостерігали весь огляд, використано сертифікований прилад із чинною повіркою, складено акт огляду.​

Погано: відео розбите на кілька фрагментів, один свідок бачив лише частину процедури, немає підтвердження повірки приладу або акта огляду.​

4. У якому стані сам протокол?

Добре: дата й час збігаються з відео та іншими документами, місце вказано максимально точно, правильно зазначена частина ст. 130, вказані дані приладу (назва, серійний номер, дата повірки).​

Погано: місце вказане загально, суть порушення описана поверхово, немає даних про прилад або вони суперечливі.​

Цей етап потрібен для того, щоб тверезо оцінити шанси. Якщо видно процесуальні порушення й обґрунтовані сумніви щодо стану сп’яніння, є сенс боротися за закриття провадження. Якщо грубих порушень немає, а докази виглядають переконливими, варто обговорити з адвокатом, чи доцільно інвестувати ресурси в повноцінний спір, чи зосередитися на мінімізації наслідків.

Крок 4. Сформувати чітку правову позицію

Справи за ст. 130 часто розглядають у спрощеному порядку, без багатьох засідань і допиту всіх можливих свідків. Тому потрібно заздалегідь визначити, що саме ви хочете донести до суду й на які докази спираєтесь.​

У суді працюють не загальні емоційні заяви, а конкретні посилання на дефекти доказів, наприклад:

• у матеріалах справи немає відео, яке б підтверджувало факт керування транспортним засобом;​
• результат вимірювання викликає сумніви: відсутні дані про повірку приладу, прилад використано з порушенням інструкції;​
• відмова від огляду не оформлена належним чином;
• дати й час у протоколі не збігаються з відповідними даними на відео чи в інших документах.​

Додатково варто продумати інструменти, які плануєте використовувати:

• заперечення проти протоколу;​
• письмові пояснення та клопотання до суду;​
• вимоги витребувати відео, акти повірки приладів, медичні документи;​
• клопотання про виклик свідків.​

Чим чіткіше й предметніше сформульована позиція, тим легше суду побачити, де саме поліція або суд першої інстанції припустилися помилки.

Крок 5. Підготовка апеляційної скарги (якщо вже є постанова)

Якщо суд першої інстанції вже виніс постанову, наступний крок — апеляційна скарга. Апеляційний суд не розглядає справу «з нуля», а перевіряє, чи правильно перший суд дослідив докази й застосував закон.

В апеляційній скарзі варто:

1. Зазначити апеляційний суд, до якого звертаєтесь.
2. Вказати суд першої інстанції та реквізити постанови (номер справи, дату).
3. Зазначити свої дані (ПІБ, адресу, контакти, реквізити документа, що посвідчує особу).
4. Чітко сформулювати вимоги (наприклад, скасувати постанову й закрити провадження).
5. Викласти конкретні підстави для скасування: недопустимість окремих доказів, відсутність складу правопорушення, неправильне застосування статті чи її частини.
6. Навести посилання на конкретні матеріали справи, де видно помилки або суперечності.
7. За потреби — додати клопотання про витребування додаткових доказів чи виклик свідків.

Скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції, який виніс постанову: упродовж трьох днів він має надіслати скаргу разом зі справою до апеляції. Апеляційний перегляд, як правило, обмежений у часі (орієнтовно до 20 днів з моменту надходження справи), після чого призначається засідання, про яке повідомляють завчасно. Враховуючи, що апеляційне рішення буде остаточним (більше оскарженню не підлягає й вам доведеться сплачувати штраф і миритися з іншими наслідками, включно з позбавленням права керування), до цього етапу варто готуватися особливо ретельно.

Алгоритм — це добре, але кожна справа має свої нюанси: інший протокол, відео, свідки, строки. Якщо хочете перевірити, як він працює саме у вашій ситуації, варто обговорити це з адвокатом.

Записатися на консультацію по ст. 130 КУпАП

Реальні сценарії: коли справу по 130 статті можна виграти

У справах за ст. 130 немає однієї «чарівної кнопки», яка гарантує перемогу в будь-якій ситуації. Працює лише поєднання двох речей: уважна робота з доказами та знання судової практики — тобто того, як суди реально оцінюють дії поліції й водія.

Нижче — кілька типових сценаріїв, у яких справи моїх клієнтів вдавалося виграти, та реальні судові рішення, що підтверджують подібний підхід.

Сценарій 1. Відмова від огляду, але процедуру оформлено з порушенням

Живий кейс:

«Водія зупинили ввечері під час звичайної перевірки. Поліцейські побачили ознаки сп’яніння й запропонували пройти огляд. Клієнт відмовився, бо вперше стикався з такою ситуацією й не розумів наслідків. У протоколі записали «відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку» — і на цьому все».

Що було в документах: 

• у протоколі є загальна фраза про відмову;
• немає конкретної згадки про пропозицію пройти огляд у медзакладі;
• свідки вказані, але їхні письмові пояснення відсутні;
• відео містить лише момент складання протоколу, сам процес пропозиції та відмови не зафіксовано.

Мої дії у справі:

1. Витребував всі матеріали справи й демонстрував, що на відео немає ні пропозиції огляду, ні самої відмови.
2. Звернув увагу на відсутність пояснень свідків, хоча їхні дані вписані в протокол.
3. Наполягав, що відмова не доведена належними доказами.

Рішення по справі: суд визнає порушення процедури фіксації відмови за браком доказів й закриває провадження.

Судова практика підтверджує: якщо відмову від огляду не зафіксовано належно — немає відео самої пропозиції та відмови, відсутні письмові пояснення свідків, а в протоколі є лише загальна фраза «відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку» без конкретизації — суди визнають, що склад правопорушення за ст. 130 КУпАП не доведений і провадження підлягає закриттю.

Приклади судових рішень:

↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/64544852
↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/64472666
↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/64544866 

Ключовий висновок: 

Відмова від огляду — не вирок сама по собі. Вирішальне значення має те, як саме цю відмову зафіксували й чи є докази, що підтверджують процедуру.

Сценарій 2. Алкотестер без повірки та сумнівний медогляд

Живий кейс:

«Клієнт звернувся після того, як його зупинили на блокпості й запропонували «дихнути в трубку». Алкотестер показав 0,24 проміле — трохи вище умовного порогу. Поліція склала протокол. Клієнт наполіг на медогляді, його відвезли в лікарню, але там обмежилися поверхневим оглядом, без лабораторних аналізів».

Що було в документах: 

• до протоколу додано роздруківку з Drager’а, але з виправленнями;
• акт медогляду складено формально, без посилань на будь-які лабораторні дослідження — аналізи просто не проводились;
• документів про чинну повірку приладу немає.

Мої дії у справі:

1. Подав запит на отримання документів про повірку й сертифікацію приладу.
2. Звернув увагу на видрук з виправленнями та відсутність лабораторних аналізів.
3. Вибудував позицію захисту на тому, що наявні результати не дають можливості надійно встановити стан сп’яніння.

Рішення по справі: суд взяв до уваги всі неточності у справі, визнав результати алкотестера неналежним доказом й закрив справу.

Судова практика підтверджує: якщо немає чинної повірки приладу, є виправлення в роздруківці, а медогляд у лікарні проведено без належних аналізів, такі докази визнають неналежними й провадження закривають.

Приклади судових рішень:

↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/71257854
↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/87702353
↗ https://reyestr.court.gov.ua/Review/76435865 

Ключовий висновок: 

Показання алкотестера й акт огляду в лікарні не є «беззаперечною істиною». Якщо порушена процедура або немає підтвердження справності приладу, ці докази можна й потрібно ставити під сумнів.

Сценарій 3. Процесуальні порушення

Окремий пласт справ — це провадження, які закривають не через «ідеальну поведінку водія», а через грубі процесуальні порушення.

Типові ситуації:

1) Пропуск строку притягнення. Якщо суд не встиг ухвалити постанову в межах одного року, провадження підлягає закриттю, навіть якщо суд не досліджував усі докази по суті.​

Приклад судового рішення: справа № 757/47127/19-п.

2) Матеріали повернули на доопрацювання. Коли протокол і матеріали містять настільки грубі вади (невірне заповнення, відсутність обов’язкових реквізитів, суперечливі дані), що суд не може їх розглядати, він повертає справу органу поліції. Якщо потім складають новий протокол із «переписаною» фабулою, це теж може стати підставою для захисту.​

Приклад судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81807536. 

3) Суд не має права шукати докази за поліцію. Якщо в матеріалах немає певних доказів, суд не повинен самостійно витребувати їх «на користь обвинувачення». Інакше він фактично перебирає на себе роль сторони обвинувачення, що суперечить стандартам справедливого суду.​

Ключовий висновок: 

Процесуальні помилки поліції та суду — це не «другорядні дрібниці», а повноцінні юридичні підстави для закриття справи. Завдання захисту — вчасно їх виявити й коректно донести до суду.

На якому з етапів потрібен адвокат в справах по 130 статті

У справах за ст. 130 простору для експериментів небагато: апеляція — остання інстанція, а санкції відчутні. Тому варто заздалегідь визначити, на якому етапі ви залучаєте адвоката та у якому форматі.

Ідеальний сценарій. Адвокат залучений від моменту складання протоколу: підказує, як поводитися на місці, допомагає фіксувати події, збирає документи, формує правову позицію, готує заяви та представляє інтереси в суді.​

Мінімальний сценарій. Разова консультація після отримання протоколу й перед першим засіданням: юрист аналізує матеріали, оцінює перспективи, дає покроковий план дій, який клієнт реалізує самостійно.​

Бажаний сценарій. Адвокат консультує, допомагає на етапі збору доказів і формування позиції, готує ключові процесуальні документи, а участь у засіданнях залежить від складності справи та домовленостей із клієнтом.​

Обов’язковий сценарій. Якщо йдеться про повторне порушення, керування без прав, ДТП із потерпілими чи ризик паралельного кримінального провадження, професійний захист фактично стає необхідним.

Мінімальне стягнення за ст. 130 — штраф 17 000 грн і позбавлення права керування на 1 рік, а за повторні порушення розміри штрафу та строк позбавлення прав істотно зростають. За таких умов своєчасна допомога адвоката часто коштує дешевше, ніж наслідки спроб «розібратися самостійно» на власний розсуд. Якщо ви сумніваєтесь у своїх шансах або не впевнені, як оцінити матеріали справи, варто почати хоча б з індивідуальної консультації й розбору вашої ситуації по кроках.

Записатись на безкоштовну консультацію