Як прийняти спадщину у 2026 році: покрокова інструкція для спадкування за заповітом і за законом

Чи не найбільша складність спадкування полягає в тому, що у період після втрати близької людини доводиться одночасно розбиратися з практичними юридичними питаннями. Потрібно зрозуміти, скільки часу відводить закон, з чого почати, куди звертатися і які документи готувати.

Щоб пройти цей шлях без зайвих помилок, важливо бачити чітку послідовність дій. Особливо з урахуванням умов воєнного стану, які впливають на строки, доступ до нотаріусів та окремі процедури.

Умовно процес оформлення спадщини складається з трьох етапів:

1. Відкриття та прийняття спадщини.
2. Отримання свідоцтва про право на спадщину.
3. Державна реєстрація права власності на спадкове майно.

Строки встановлені саме для першого етапу — прийняття спадщини. Тому далі увага зосереджена на ньому: від визначення дати та місця відкриття спадщини до підготовки документів у типових ситуаціях.

Щоб орієнтуватися у процесі, достатньо розібрати кілька ключових кроків:

1. Фіксування дати відкриття спадщини — саме з неї обчислюється строк для її прийняття.
2. Визначення місця відкриття спадщини та нотаріуса, до якого потрібно звернутися.
3. Встановлення підстав спадкування — за заповітом або за законом.
4. Вибір способу прийняття спадщини — автоматично чи шляхом подання заяви.
5. Підготовка та подання нотаріусу необхідних документів.

Ці кроки відображають повну логіку першого етапу спадкування. Далі кожен із них розглядається окремо, тому можна як проходити процес послідовно, так і звертатися до потрібного розділу залежно від ситуації. 

Перші дні після смерті: відкриття спадщини та старт строку

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Фактично це момент, з якого виникає право на спадкування і починають діяти норми спадкового права.

Закон передбачає лише дві підстави для відкриття спадщини:

• задокументована смерть особи;
• оголошення особи померлою за рішенням суду.

Від цих обставин залежить і дата відкриття спадщини. Якщо смерть зареєстрована у ДРАЦС, нею вважається дата, зазначена у свідоцтві про смерть. Якщо факт смерті встановлюється через суд — орієнтиром є дата, визначена у судовому рішенні.

Водночас підхід суду до визначення дати смерті може відрізнятися. Загальне правило таке: особа вважається померлою з дня набрання рішенням суду законної сили (зазвичай через 30 днів після ухвалення, якщо не подано апеляцію). Винятки передбачені ст. 46 ЦКУ:

1. Якщо особа зникла за обставин, що загрожували життю (наприклад, катастрофа чи обстріл), суд може визначити датою смерті ймовірний день загибелі.
2. Якщо особа зникла безвісти у зв’язку з воєнними діями — її не можуть оголосити померлою раніше дня закінчення воєнних дій.

Час відкриття спадщини визначається як конкретний день. Години та хвилини значення не мають. Якщо у свідоцтві зазначено лише місяць або рік смерті, датою відкриття спадщини вважається останній день відповідного місяця або року.

Окремо варто враховувати строки реєстрації смерті. У звичайних умовах це потрібно зробити протягом 3 діб, а за відсутності медичних документів (лікарська чи фельдшерська довідка, висновок судмедекспертизи) — до 5 діб. Проте під час воєнного стану ці строки часто порушуються. У такому випадку діє спеціальне правило: якщо смерть зареєстрована із затримкою понад місяць, строк на прийняття спадщини обчислюється з дати державної реєстрації смерті, а не з фактичної дати.

Строк на прийняття спадщини

Загальний строк для прийняття спадщини становить 6 місяців (ч. 1 ст. 1270 ЦКУ). Він починає обчислюватися з дня, наступного за днем відкриття спадщини. Наприклад, якщо смерть настала 15 червня, відлік починається з 16 червня.

Є виняток: якщо право на спадщину виникає через те, що інші спадкоємці не прийняли її або відмовилися, строк становить 3 місяці з моменту такої відмови або неприйняття.

Якщо цей строк пропущено, його можна поновити:

• позасудово — за письмовою згодою всіх спадкоємців, які вже прийняли спадщину (оформлюється у нотаріуса);
• у судовому порядку (через подання позову) —  якщо є поважні причини пропуску.

До поважних причин суди можуть відносити тривалу хворобу, перебування за кордоном, перешкоди з боку інших спадкоємців, службу в ЗСУ або інші обставини непереборної сили. Водночас кожна з них має бути підтверджена доказами.

Строки під час воєнного стану

Після введення воєнного стану Кабмін ухвалив постанову №719, якою передбачив зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від неї на час воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. На практиці це сформувало підхід, за якого звернутися до нотаріуса можна нібито протягом 10 місяців замість стандартних 6.

Водночас ця норма не узгоджується з положеннями Цивільного кодексу і вже стала предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у справі №676/47/21 КЦС ВС зазначив, що така постанова суперечить статтям 1220 та 1272 ЦКУ, а тому не підлягає застосуванню. Аналогічна правова позиція висловлювалася й в інших справах.

Ключовий аргумент суду зводиться до того, що:

• для прийняття спадщини законом встановлено чіткий строк — 6 місяців;
• у законодавстві відсутнє поняття «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини», тому його не можна вводити підзаконними актами.

З практичного погляду це означає, що орієнтуватися на «10 місяців» ризиковано. Безпечний підхід — дотримуватися базового 6-місячного строку.

Місце відкриття спадщини та вибір нотаріуса

За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця — не конкретна квартира чи будинок, а населений пункт (село, місто тощо). Це місце надалі використовують для відкриття спадкової справи.

Інший підхід застосовується у таких випадках:

1. Місце проживання спадкодавця невідоме → орієнтуються на місцезнаходження всього нерухомого майна або його основної частини.
2. Є кілька об’єктів нерухомості в різних місцях → місце визначається за місцезнаходженням одного з них на вибір спадкоємців.
3. Нерухоме майно відсутнє → враховується місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Нижче наведені поширені життєві ситуації й варіанти, яке саме місце буде вважатися місцем відкриття спадщини.

Попри наявність винятків, у більшості випадків орієнтуються саме на офіційну реєстрацію місця проживання. 

Документи, які підтверджують місце відкриття спадщини

Найчастіше використовується довідка про реєстрацію місця проживання спадкодавця, яку можна отримати через ЦНАП або орган місцевого самоврядування. Також можуть враховуватися:

• відмітка в паспорті про місце проживання (якщо документ не знищений);
• довідка про зняття з реєстрації у зв’язку зі смертю.

Якщо ці документи відсутні, враховується місцезнаходження нерухомого майна. У такому випадку подаються:

• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
• правовстановлювальні документи (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності тощо).

Якщо немає ні даних про місце проживання, ні нерухомості, орієнтуються на рухоме майно. Це може підтверджуватись:

• випискою з реєстру власників іменних цінних паперів;
• договором банківського рахунку;
• свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Наведені документи стосуються саме визначення місця відкриття спадщини. Для відкриття спадкової справи загалом перелік документів є ширшим та наведений в окремому блоці цієї статті.

Вибір нотаріуса 

Заява про прийняття спадщини подається за місцем її відкриття — до державного або приватного нотаріуса. Вибір між ними залишається за спадкоємцем. У сільській місцевості ці функції може виконувати уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування.

Саме обраний нотаріус відкриває і веде спадкову справу до завершення: видає свідоцтво про право на спадщину та оформлює перехід права власності.

У виняткових випадках дозволяється звернутися до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України, якщо:

• у відповідному населеному пункті державні органи не працюють або працюють обмежено;
• ведуться бойові дії або територія тимчасово окупована.

На практиці державні нотаріуси зазвичай працюють дешевше, але повільніше, тоді як приватні — швидше, але з вищою вартістю послуг. Це може бути важливо, якщо спадкоємець перебуває в іншому регіоні або за кордоном.

За заповітом чи за законом: як зрозуміти свій сценарій прийняття спадщини

Українське законодавство передбачає дві основні підстави спадкування:

1. За заповітом. Якщо померлий залишив заповіт, він визначає, кому й у яких частках переходить зазначене в ньому майно.
2. За законом. Застосовується, коли заповіт не складався або не може бути використаний (наприклад, визнаний недійсним). У таких випадках порядок розподілу визначається нормами Цивільного кодексу.

Усі теоретичні питання про коло спадкоємців, черги спадкування та обов’язкових спадкоємців уже розглянуті в окремому матеріалі. Тут зосередимося на тому, чим на практиці відрізняються ці сценарії.

Якщо заповіт наявний

Дізнатись про наявність заповіту можна від самого спадкодавця, його рідних або знайшовши документ серед особистих паперів. Перевірити заповіт у Спадковому реєстрі можна лише після смерті спадкодавця. Зробити це заздалегідь неможливо. 

Зазвичай шлях спадкоємця за цим сценарієм виглядає так:

1. Звернутися до нотаріуса за відповідним місцем відкриття спадщини.
2. Подати заяву про прийняття спадщини.
3. Підготувати пакет документів і подати їх або разом із заявою або до закінчення 6-місячного терміну.
4. Очікувати впродовж 6 місяців на формування повного кола спадкоємців.
5. Отримати свідоцтво про право на спадщину.

Спадщину за заповітом зазвичай отримують особи, прямо згадані в документі. За винятком осіб, які за законом мають право на обов’язкову частку: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця (у тому числі усиновлених), а також його непрацездатної вдови (вдівця) та батьків. У таких випадках до заповіту «додаються» вимоги закону щодо цих спадкоємців — як саме це працює на практиці, докладніше описано в цьому матеріалі.

Заповіту немає або він охоплює не все майно

Спадкування за законом найчастіше застосовується, коли заповіт взагалі не складався. Але воно можливе й тоді, коли заповіт формально є. Наприклад, якщо заповіт визнано недійсним або якщо він охоплює лише частину майна. У другому випадку заповіт залишається чинним, але поширюється тільки на ті об’єкти, які в ньому прямо зазначені. Майно, яке не потрапило до заповіту (його забули вказати або воно з’явилося вже після складання заповіту), розподіляється за правилами спадкування за законом.

Ще одна можлива, хоча й рідкісна підстава для переходу до спадкування за законом — відмова або неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.

Принцип, який застосовується в такому випадку, — це спадкування за чергами. Закон визначає кілька черг спадкоємців: перша черга має пріоритет, а п’ята — може успадковувати лише за додаткових умов (наприклад, за відсутності спадкоємців попередніх черг). Детальніше про черги, їх склад та осіб, які усуваються від спадкування, можна прочитати в статті «Хто має право на спадщину».

Ключові кроки спадкування за законом загалом не відрізняються від описаних вище для сценарію із заповітом. Відмінність полягає в переліку документів: додатково потрібно підтверджувати родинні зв’язки або фактичне проживання зі спадкодавцем протягом не менше 5 років (наприклад, це актуально для спадкоємців п’ятої черги).

Якщо є кілька спадкоємців однієї черги, кожен з них самостійно приймає спадщину і подає власну заяву. На практиці трапляються ситуації, коли частина майна переходить за заповітом, а інша — за законом, або коли одна й та сама особа одночасно є спадкоємцем і за заповітом, і за законом. З погляду процедур це один спадковий процес: діє спільний строк, заводиться одна спадкова справа, а нотаріус просто враховує, яке майно переходить за заповітом, а яке — за законом. 

Способи прийняття спадщини: автоматично та за заявою

Законодавство передбачає два підходи до прийняття спадщини: автоматичний (коли спадщина вважається прийнятою без подання заяви) та активний (через письмову заяву нотаріусу). Розуміння різниці між ними важливе, щоб не втратити права на спадщину й не взяти на себе небажані зобов’язання.

Коли спадщина вважається прийнятою автоматично

Автоматичне прийняття спадщини означає, що подання окремої заяви не потрібне. Такий механізм передбачений пунктами 3 і 4 статті 1268 ЦК України для таких категорій спадкоємців:

• спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті й не подав офіційної відмови від спадщини;
• спадкоємець є малолітнім, неповнолітнім, недієздатним або має обмежену цивільну дієздатність.

Навіть якщо спадщина вважається прийнятою автоматично, це не звільняє від необхідності оформити права: отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності. Водночас стаття 1273 ЦК України дозволяє захиститися від автоматичного прийняття спадщини:

• особа з обмеженою дієздатністю може відмовитися за згодою піклувальника та органу опіки і піклування;
• неповнолітній віком від 14 до 18 років — за згодою батьків, усиновлювачів, піклувальника та органу опіки і піклування;
• за малолітніх (до 14 років) відмову можуть подати батьки, усиновлювачі або опікуни, але лише з дозволу органу опіки і піклування.

Дієздатна повнолітня особа може відмовитися від спадщини, склавши у нотаріуса відповідну заяву.

Чому вище йдеться про захист від автоматичного спадкування? Тому що спадщину можна прийняти лише повністю — часткове прийняття не допускається. Разом із майном спадкоємець може отримати й обтяження: борги, обмеження в розпорядженні майном, відповідальність за зобов’язаннями успадкованого бізнесу. При цьому фактичне прийняття спадщини не завжди пов’язане з формальним зверненням до нотаріуса. Підставою можуть бути дії спадкоємця: проживання у спадковому будинку, оплата комунальних послуг, користування автомобілем або земельною ділянкою, проведення ремонту, здача майна в оренду тощо.

Якщо ж автоматичне прийняття спадщини є бажаним, доцільно подати документи, що підтверджують факт спільного проживання зі спадкодавцем. Це може бути:

• довідка про реєстрацію місця проживання;
• витяг з реєстру територіальної громади;
• довідка про місце фактичного проживання з ЦНАПу.

У деяких випадках достатньо надати паспорт з реєстрацією за тією ж адресою, що й у спадкодавця. Якщо офіційної реєстрації немає, виникають спори між спадкоємцями або нотаріус ставить питання щодо спільного проживання, може знадобитися судове встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті. Це окреме провадження, яке потребує доказів (свідчення, документи, квитанції тощо).

Прийняття спадщини за заявою

Подати заяву про прийняття спадщини мають повнолітні спадкоємці, які мають право на спадкування за заповітом або за законом і на момент відкриття спадщини не проживали зі спадкодавцем постійно. Заява подається у письмовій формі. Якщо особі виповнилося 14 років, вона подає заяву самостійно, без згоди батьків. За малолітніх дітей і недієздатних осіб заяву подають батьки, усиновлювачі або опікуни.

Зазвичай заява про прийняття спадщини має стандартний зміст і включає:

• дані нотаріуса або посадової особи, до якої звертається спадкоємець (ПІБ, адреса контори);
• дані спадкоємця: ПІБ, адреса реєстрації або фактичного проживання, паспортні дані, РНОКПП);
• дані спадкодавця: ПІБ, дата смерті, останнє місце проживання);
• підставу спадкування: за законом чи за заповітом);
• чітко виражений намір прийняти спадщину);
• дату подання заяви та підпис із розшифруванням.

Повний перелік майна в заяві зазначати не обов’язково. Достатньо загального формулювання про прийняття спадщини після конкретної особи — оформлення прав надалі стосуватиметься всієї спадщини, а не окремих її об’єктів.

Можливі способи подання заяви:

1. Особисто звернутися до нотаріуса, заповнити або подати підготовлену заяву та підписати її на місці.
2. Надіслати заяву поштою на адресу нотаріуса. У такому разі підпис має бути нотаріально посвідчений, а лист краще надсилати цінним відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, щоб уникнути спорів у майбутньому.

Якщо нотаріус отримав поштою заяву без нотаріального посвідчення підпису, він все одно відкриває спадкову справу, але запропонує спадкоємцю завірити підпис або з’явитися особисто. Якщо протягом 6 місяців підпис не буде посвідчено та не будуть подані необхідні документи, спадкова справа закривається без видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо спадкоємець перебуває за кордоном

Поширена ситуація: спадкоємець живе за кордоном і не може особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в межах 6‑місячного строку. Хоча подати заяву через представника за довіреністю закон не дозволяє, існує інший варіант дій:

1. Звернутися до консульської установи України в країні перебування та оформити заяву про прийняття спадщини. Підпис на ній посвідчує консул.
2. Самостійно надіслати заяву поштою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (або іншого нотаріуса, якщо це допускають норми законодавства). Нотаріус відкриє спадкову справу за місцем відкриття спадщини, а надалі частину дій (наприклад, подання окремих документів) можна доручити представнику.

Усе це потрібно зробити в межах 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Врахуйте, що посвідчити підпис на заяві може не лише консул, а й іноземний нотаріус. У такому разі може знадобитися проставлення апостиля (для країн — учасниць Гаазької конвенції) або консульська легалізація (для інших країн). Документ складається мовою держави перебування, а для використання в Україні його перекладають українською та нотаріально посвідчують правильність перекладу.

Перелік основних документів для відкриття спадкової справи

Для відкриття спадкової справи та фіксації факту прийняття спадщини нотаріусу потрібен певний комплект документів. Його склад залежить від структури спадщини, кількості спадкоємців, наявності рухомого та нерухомого майна. Нижче наведено базовий набір документів, які найчастіше потрібні в типових ситуаціях.

Основні групи документів

Короткі пояснення до таблиці:

1. Заяву про прийняття спадщини можна подати навіть без повного комплекту документів — частину з них дозволено донести пізніше. Втім, це може вплинути на строки оформлення.
2. Для складніших родинних історій (усиновлення, неодноразова зміна прізвища чи імені) нотаріус може запросити додаткові документи, виходячи з конкретної ситуації.
3. За відсутності документів на нерухомість або активи прийняття спадщини формально можливе, але подальше оформлення прав ускладнюється і часто потребує окремої юридичної стратегії.

Документи для суду при поновленні строку

Якщо шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено, а спадкоємець планує поновити його через суд, до позову потрібно додати докази поважних причин. Перелік залежить від конкретних обставин, зокрема це можуть бути:

• Перебування за кордоном: квитки, відмітки в паспорті про перетин кордону, довідки консульства чи посольства про фактичне перебування за межами України в період відкриття спадщини.
• Тривала хвороба: медичні довідки, виписки з історії хвороби, листки непрацездатності, документи про стаціонарне лікування, за потреби — показання свідків.
• Втрата або відсутність документів: заяви до ЦНАПу чи ДРАЦС про відновлення документів, квитанції та відповіді установ, звернення до архівів, позови про витребування документів у інших осіб.
• Перешкоди з боку інших осіб / конфлікти: листування, аудіозаписи (якщо законно отримані), показання свідків, заяви до правоохоронних органів.
• Непереборні обставини (форс‑мажор, воєнні дії, стихійні лиха): офіційні довідки органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, ДСНС та інших державних органів про відповідні події, показання свідків.
• Непоінформованість про смерть спадкодавця: документи та свідчення, які підтверджують відсутність зв’язку, тривале перебування в іншій місцевості та неможливість дізнатися про смерть раніше.
• Перебування на службі в ЗСУ чи інших військових формуваннях: військовий квиток або тимчасове посвідчення, довідка з військової частини, наказ про зарахування, інші документи, що підтверджують службу.

Наведені приклади не є вичерпними. Для нестандартних ситуацій (спадщина з іноземним елементом, авторські права, складні корпоративні структури) суду можуть знадобитися додаткові документи, які визначаються вже з урахуванням конкретних обставин справи.

Якщо ви маєте питання щодо своєї ситуації

Цей матеріал описує загальний порядок прийняття спадщини та лише частково торкається винятків та нестандартних випадків. На практиці спадкові справи рідко виглядають як «один спадкоємець і одна квартира»: частіше йдеться про кількох спадкоємців, різні види майна, поєднання заповіту з правилами спадкування за законом, пропущені строки через війну, службу, перебування за кордоном або на тимчасово окупованій території.

Якщо ваша ситуація не повністю вкладається в описані сценарії, можна безплатно поставити запитання юристам Advokat Market і уточнити деталі саме свого випадку. Під час такої консультації фахівець допоможе визначити, скільки часу у вас є для звернення, до якого нотаріуса варто йти, які документи підготувати і на що звернути увагу в першу чергу. У багатьох ситуаціях цього достатньо, щоб побачити загальну картину та розуміти свої подальші кроки. Якщо ж справа складніша і потребує глибшого аналізу (складні родинні зв’язки, конфлікти між спадкоємцями, значні борги чи пропущені строки), юрист може запропонувати платну розширену консультацію.

Приблизний перелік запитань, які доречно розглянути на безплатній консультації:

• Яке у вашому випадку буде місце відкриття спадщини та до якого нотаріуса звертатися?
• Який строк прийняття спадщини застосовується у вашій ситуації та скільки часу реально залишилось?
• Чи достатній у вас зараз пакет документів для початку оформлення?
• Що робити, якщо спадкоємець перебуває за кордоном або на тимчасово окупованій території?

У таких відносно простих випадках результатом консультації стане чітка «дорожня карта»: що робити далі, в які терміни і до кого звертатися. Щоб її отримати, достатньо коротко описати свою ситуацію юристу й поставити конкретні запитання, які для вас зараз найважливіші.

Описати ситуацію юристу