Чи обов’язково писати відмову від спадщини: просте пояснення

Відмовляються від спадщини з різних причин. Іноді людина просто не хоче оформлювати майно або прагне, щоб воно перейшло іншому члену сім’ї. В інших випадках разом із майном можуть залишитися борги, витрати на його утримання або інші обставини, через які спадщина не потрібна.

Але небажання приймати спадщину саме по собі ще не відповідає на головне запитання: чи потрібно щось для цього робити? Можливо, достатньо не звертатися до нотаріуса. А можливо, без конкретних дій спадщина все одно вважатиметься прийнятою. Від цього залежить, чи зможете ви відмовитися від своєї частки та чи матимете вплив на її подальший розподіл.

Коли можна нічого не оформлювати

Відмова від спадщини — це не обов’язок, а право людини: ним можна скористатися, а можна — ні.

Якщо ви не проживали постійно зі спадкодавцем на момент його смерті й не хочете приймати спадщину, заяву про відмову подавати не обов’язково. У такій ситуації достатньо не звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця.

Після спливу цього строку ви вважатиметеся таким, що не прийняли спадщину. Для нотаріуса це означає, що ви не претендуєте на спадщину. Тому далі він оформлюватиме спадкову справу без вашої участі — для тих спадкоємців, які її прийняли.

Водночас у такого варіанту є один недолік: ви не можете обрати, кому саме перейде ваша частка спадщини. Її розподілятимуть між іншими спадкоємцями за заповітом або законом. Тому, якщо ви хочете, щоб ваша частка перейшла конкретній людині — наприклад сестрі чи братові, — просто нічого не робити може бути недостатньо.

Коли без заяви про відмову від прийняття спадщини не обійтися

Тут може виникнути питання: чому в одних випадках заяву потрібно подавати, а в інших можна обійтися без неї? Річ у тім, що в українському законодавстві є ситуації, коли спадщина вважається прийнятою навіть без заяви. Це часто називають автоматичним прийняттям спадщини.

Так відбувається в таких випадках (відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України):

• спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на момент його смерті. Тоді він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову від неї;
• спадкоємець є малолітнім, неповнолітнім, недієздатним або його цивільна дієздатність обмежена. Закон також вважає таких осіб такими, що прийняли спадщину, якщо відмову не оформлено в передбаченому порядку.

У цих ситуаціях просто не звертатися до нотаріуса недостатньо. Якщо ви не хочете приймати спадщину, потрібно подати заяву про відмову.

Як подати заяву

Заяву про відмову від прийняття спадщини подають нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У сільських населених пунктах, де нотаріальні дії вчиняє уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування, звернутися можна до неї.

Подати заяву потрібно протягом того самого шестимісячного строку — від дня смерті спадкодавця. Заяву подають особисто. Якщо приїхати до нотаріуса неможливо, її можна надіслати поштою, але підпис на документі має бути нотаріально засвідчений.

Закон не встановлює чітких вимог стосовно змісту такої заяви. Її можна скласти самостійно. Зазвичай у ній зазначають: 

• повне ім’я спадкодавця та дату його смерті;
• ваше повне ім’я й дані, за якими вас можна ідентифікувати;
• ким ви доводитеся померлому, наприклад сином, дочкою, дружиною чи чоловіком;
• підставу для спадкування: за законом або за заповітом. Наприклад: «Я є спадкоємцем за законом після смерті [ПІБ спадкодавця]»;
• чітке формулювання про відмову від прийняття спадщини. Наприклад: «Я відмовляюся від прийняття спадщини, що залишилася після смерті [ПІБ спадкодавця]»;
• дані іншого спадкоємця, якщо ви відмовляєтеся на його користь. У такому разі можна зазначити: «Відмовляюся від прийняття спадщини на користь [ПІБ], який/яка є спадкоємцем за законом (або за заповітом)»;
• підтвердження, що нотаріус роз’яснив вам правові наслідки відмови від спадщини. Наприклад: «Мені нотаріусом роз’яснено правові наслідки відмови від прийняття спадщини».

Якщо хочете передати частку іншому

Відмова на користь іншої людини можлива не в кожній ситуації. Закон чітко визначає, на чию користь її можна оформити:

• якщо спадкування відбувається за заповітом — на користь іншого спадкоємця за заповітом;
• якщо спадкування відбувається за законом — на користь іншого спадкоємця за законом, незалежно від його черги;
• якщо в заповіті визначено іншого спадкоємця на випадок вашої відмови — на користь саме цієї людини.

Тобто відмовитися на користь можна не будь-кого. Людина, якій ви хочете передати свою частку, уже повинна мати право на спадкування. Наприклад, не можна оформити відмову на користь сусіда, друга або іншого родича, який не є спадкоємцем за заповітом чи законом.

Саме тому в таких ситуаціях важливо правильно сформулювати заяву. Якщо помилково вказати людину, яка не має права успадковувати, відмова може не дати того результату, на який ви розраховували. Це здатне затримати оформлення спадщини та створити зайві питання для всіх спадкоємців.

ЗАМОВИТИ ЗАЯВУ

Не покладайтеся на усні домовленості

Офіційна відмова від спадщини можлива лише в письмовій формі — через нотаріуса або уповноважену посадову особу. Усні домовленості між родичами, повідомлення в месенджері чи неформальний лист нотаріусу не замінюють заяву.

Іноді один спадкоємець погоджується відмовитися від своєї частки, бо інший обіцяє за це гроші або іншу компенсацію. У таких випадках не варто покладатися лише на усну обіцянку. Після оформлення спадщини довести домовленість і отримати обіцяне може бути складно, особливо якщо немає жодних документів.

Якщо ви відмовляєтеся від спадщини на користь іншої людини або маєте домовленість про компенсацію, краще попередньо порадитися з адвокатом по спадковим справам. Це допоможе зрозуміти наслідки рішення та уникнути ситуації, коли документ не відображає вашу реальну волю.

Коли варто проконсультуватися перед відмовою

У простих ситуаціях достатньо зрозуміти, чи потрібно подавати заяву, та звернутися до нотаріуса вчасно. Але іноді відмова від спадщини може вплинути не лише на вашу частку, а й на права інших людей. У таких випадках краще спочатку з’ясувати наслідки свого рішення.

Особливо уважно варто діяти, якщо:

• ви хочете, щоб ваша частка перейшла конкретній людині;
• спадкоємців кілька, і не всі однаково бачать розподіл майна;
• є заповіт, але він охоплює не все майно померлого;
• хтось зі спадкоємців пропустив строк для прийняття спадщини;
• серед спадкоємців є люди, які можуть мати право на обов’язкову частку;
• між родичами є домовленість про гроші чи іншу компенсацію за відмову.

Наприклад, заповіт може стосуватися лише квартири, а земельна ділянка, автомобіль або кошти на рахунку в ньому не згадані. У такому разі майно, яке не охоплено заповітом, спадкуватиметься за законом. Тому одна й та сама людина може бути спадкоємцем за заповітом щодо частини майна та спадкоємцем за законом — щодо іншої.

Окрему увагу слід приділити праву на обов’язкову частку у спадщині. Воно може належати малолітнім, неповнолітнім і повнолітнім непрацездатним дітям спадкодавця, непрацездатним чоловікові або дружині, а також непрацездатним батькам. Такі особи мають право на частину спадщини незалежно від змісту заповіту.

Якщо ви плануєте відмовитися від спадщини на користь іншої особи, не варто покладатися лише на усну домовленість. Важливо перевірити, чи має ця людина право на спадкування та чи дасть заява саме той результат, на який ви розраховуєте.

У таких ситуаціях консультація до подання заяви допоможе визначити, чи потрібно оформлювати відмову, на чию користь її можна подати та як ваше рішення вплине на інших спадкоємців.

ЗАПИСАТИСЬ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ