Як оформити заповіт: від підготовки документів до підпису в нотаріуса

Заповіт — це перевірений часом спосіб подбати про власне майно і майбутнє рідних. Він дозволяє вам самостійно визначити, кому саме і в яких частках перейде спадщина — без зайвих суперечок і втручання закону. Але важливо зробити все правильно: обрати відповідний вид заповіту (так, їх кілька), чітко сформулювати текст без двозначностей та дотримати всіх формальних вимог при оформленні.

Якщо знати послідовність дій, складного тут немає. Саме це пояснює ця стаття — крок за кроком показує, як оформити заповіт у нотаріуса, які документи знадобляться, і в яких випадках варто звернутися до адвоката зі спадкового права.

Що означає «оформити заповіт» в Україні

Оформити заповіт — це більше, ніж просто написати текст на аркуші паперу. Написання важливе, але це лише один з етапів. Оформлення означає, що заповіт повністю відповідає вимогам закону: від правильної форми й підпису до посвідчення уповноваженою особою.

Які вимоги ставить закон до форми заповіту

Для заповіту в Україні діють чіткі й однозначні вимоги, закріплені у статті 1247 Цивільного кодексу України. Заповіт повинен:

• бути складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення;
• містити особистий підпис заповідача;
• якщо особа не може підписатися самостійно, заповіт підписується іншою людиною із дотриманням спеціальної процедури (про неї — нижче);
• бути посвідчений нотаріусом або іншою посадовою чи службовою особою, яка має на це право за законом;
• бути зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Окрім цих спеціальних вимог до форми заповіту, діє ще одна загальна умова, спільна для всіх цивільно-правових правочинів: заповідач повинен мати повну цивільну дієздатність. Тобто досягти 18 років і не перебувати під опікою іншої особи.

Дотримання цих формальних умов робить заповіт дійсним і захищає останню волю людини. Порушення хоча б однієї з вимог може стати підставою для спору щодо дійсності заповіту й спроб визнати його недійсним. Суворість підходу пояснюється просто: на момент, коли заповіт оголошують, заповідача вже немає в живих, і відновити справжню волю тільки зі слів інших людей чи окремих документів неможливо. Саме тому оформлення за правилами настільки важливе.

Тимчасові зміни у вимогах до форми заповіту 

Під час дії воєнного стану окремі процедурні вимоги до оформлення заповітів тимчасово спростили. Це не змінює загальних вимог до форми заповіту (про які я говорив вище), але впливає на технічні деталі — зокрема, на використання спеціальних бланків і доступ до Спадкового реєстру.

1. Спеціальні нотаріальні бланки. Якщо раніше заповіт обов’язково оформлювали на спеціальному бланку, то зараз, за відсутності таких бланків, його можна посвідчити на звичайному аркуші. Головне — щоб були вказані всі обов’язкові реквізити: зображення Державного Герба України, ПІБ нотаріуса, (для державного нотаріуса — назва установи), реквізити свідоцтва та контакти нотаріуса/
2. Спадковий реєстр. У мирний час нотаріус зобов’язаний одразу після посвідчення заповіту внести відомості до Спадкового реєстру. Під час воєнного стану допускається посвідчення, зміна чи скасування заповіту без доступу до реєстру, якщо він тимчасово недоступний. Після відновлення доступу нотаріус має протягом 5 робочих днів внести інформацію до реєстру.

Хто посвідчує заповіт, якщо нотаріуса немає

Бувають ситуації, коли заповідач не має можливості звернутися до нотаріуса. Законодавець передбачив такі випадки й дозволив посвідчувати заповіт іншим посадовим та службовим особам, перелік яких визначено статтями 1251–1252 ЦКУ. У такому разі вони прирівнюються за юридичною силою до нотаріальних.

Ось хто може посвідчити заповіт і за яких умов:

Спецпроцедура для тих, хто не може самостійно підписати заповіт

Дієздатність людини не залежить від її фізичного стану. Людина може бути лежачою чи мати значні фізичні вади, але при цьому повністю усвідомлювати свої дії й мати право розпоряджатися майном через заповіт. На випадок, коли заповідач не може підписати документ власноруч, закон дозволяє, щоб замість нього заповіт підписала інша особа, але із суворим дотриманням умов:

• підпис відбувається у присутності нотаріуса (або іншої уповноваженої особи), самого заповідача та двох свідків;
• у тексті заповіту та в посвідчувальному написі обов’язково зазначають причину, через яку заповідач не зміг підписати документ власноруч;
• особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не може бути спадкоємцем за цим заповітом і не може входити до кола свідків;
• якщо заповідач не може самостійно прочитати документ, нотаріус повинен вголос зачитати йому текст, про що робиться окрема відмітка на документі;
• якщо людина має вади слуху або не може говорити, під час посвідчення заповіту має бути присутній сурдоперекладач або інший фахівець, який може спілкуватися із заповідачем; своїм підписом після тексту заповіту він підтверджує, що зміст документа відповідає волі заповідача.

Окремо закон підходить до свідків. Вони повинні бути повністю дієздатними, але є категорії осіб, які не можуть виконувати роль свідків:

• нотаріус або інша посадова особа, яка посвідчує заповіт;
• спадкоємці за заповітом, а також члени сім’ї та близькі родичі таких спадкоємців;
• особи, які фізично не здатні прочитати заповіт і підписати його.

Закон вимагає, щоб свідки по черзі прочитали текст заповіту й лише після цього поставили свої підписи.

Види заповітів: який підходить саме вам

Звичайний або відкритий заповіт, про який знає більшість людей, — не єдина можлива форма. В українському законодавстві передбачено кілька різновидів заповіту, які дозволяють врахувати як типові життєві ситуації, так і більш складні випадки. 

Звичайний (відкритий) заповіт

Це найпоширеніший вид заповіту — саме його зазвичай мають на увазі, коли говорять про «оформити заповіт у нотаріуса». Він називається відкритим, тому що з його змістом знайомі не лише заповідач, а й нотаріус (або інша уповноважена особа, яка його посвідчує). 

Секретний заповіт

Секретний заповіт також посвідчується нотаріусом, але без ознайомлення з його змістом: заповідач самостійно пише текст, запечатує його в конверт, підписує, а нотаріус лише приймає цей конверт на зберігання. Після смерті заповідача нотаріус у призначений день відкриває конверт і оголошує зміст заповіту в присутності зацікавлених осіб та свідків.

Заповіт з умовою

Дозволяє не лише визначити, хто і що отримає, але й зробити отримання спадщини залежним від виконання певних умов. Така умова має існувати на момент відкриття спадщини і може бути як пов’язана з поведінкою спадкоємця (наприклад, здобуття освіти), так і не пов’язана (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці тощо).

Ключовий принцип — умова має бути реальною, здійсненною та не суперечити закону чи моральним засадам суспільства. Приклади: досягнення певного віку, одруження, народження дитини, отримання вищої освіти. Людина сама вирішує, коли одружуватись чи яку саме освіту здобувати, але до виконання умови право на спадщину в неї не виникає. Щоб такий заповіт запрацював, нотаріусу потрібно надати документи, які підтверджують виконання умови (диплом, свідоцтво про шлюб тощо).

Спільний заповіт подружжя

Подружжя, яке перебуває у зареєстрованому шлюбі, може скласти спільний заповіт щодо майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. До такого майна належить усе, що набуте під час шлюбу, незалежно від того, хто саме заробляв більше. Натомість майно, набуте до шлюбу, а також подарунки чи спадщина, отримані під час шлюбу, у спільний заповіт не входять.

За спільним заповітом після смерті одного з подружжя його частка у спільній власності переходить до другого з подружжя, а вже після смерті останнього — до спадкоємців, яких подружжя разом визначило в заповіті. На майно, зазначене у спільному заповіті, нотаріус накладає заборону на відчуження (юридичну заборону продавати, дарувати чи іншим способом передавати майно іншій особі), щоб захистити інтереси майбутніх спадкоємців.

Як оформити заповіт у нотаріуса: покрокова підготовка

Щоб заповіт був дійсним і реально спрацював, важливо підійти до оформлення як до процесу, а не одноразового підпису у нотаріуса. Вам знадобиться зібрати документи, визначити склад майна, продумати коло спадкоємців і принаймні в загальних рисах — як саме ви хочете все розподілити.

Етап 1. Підготувати документи для заповіту

Є мінімальний перелік документів для оформлення заповіту, який потрібен майже в будь-якій ситуації:

• паспорт або ID-картка заповідача (або обох подружжя — для спільного заповіту);
• ІПН (РНОКПП) заповідача/заповідачів;
• копія паспорта спадкоємця/спадкоємців — опційно. Більшість нотаріусів можуть внести дані зі слів, але при посвідченні в органах місцевого самоврядування копії документів часто вимагають обов’язково;
• свідоцтво про шлюб — за потреби, якщо оформлюється спільний заповіт подружжя.

Щоб оформити заповіт у нотаріуса, формально не обов’язково приносити документи на все майно (нерухоме й рухоме) — нотаріус може працювати з описом майна в тексті заповіту. Але для спрощення та щоб мінімізувати ризики помилок краще взяти хоча б копії документів, які підтверджують право власності: свідоцтва про право власності на будинок/землю, договір купівлі-продажу, техпаспорт на авто тощо.

У заповіті можна згадати і майно, якого ще немає у власності. Наприклад, додати формулювання «та все рухоме і нерухоме майно, яке буде придбане мною в майбутньому». Таке формулювання допустиме, і після вашої смерті заповіт діятиме й щодо цього майна. Просто на момент складання підтвердити права на нього документами неможливо — вони з’являться вже у спадкоємців.

Етап 2. Скласти список майна й потенційних спадкоємців

Перед візитом до нотаріуса корисно для себе звести баланс — що саме ви маєте й кого хочете бачити серед спадкоємців. Не обов’язково одразу прописувати, хто що отримає, достатньо скласти перелік усього, що належить вам на праві власності:

• нерухомість (квартири, будинки, комерційні приміщення, земельні ділянки, паї);
• рухоме майно (авто, техніка, цінні речі);
• частки у бізнесі, корпоративні права;
• депозити, банківські рахунки, заощадження в готівці;
• цінні папери (акції, облігації тощо);
• цінні метали (злитки, прикраси);
• криптовалюта (з окремою увагою до доступу: ключі, паролі, інструкції);
• нематеріальні активи (авторські права, роялті, мистецькі об’єкти тощо).

Після такої інвентаризації можна переходити до кола потенційних спадкоємців. Заповіт дає можливість залишити майно будь-кому — не тільки найближчим родичам. До списку потенційних спадкоємців можуть увійти:

• другий з подружжя, діти (у тому числі від інших шлюбів);
• колишні чоловік/дружина, батьки;
• партнери по бізнесу, друзі, сусіди, колеги, однокласники;
• благодійні організації, фонди, громади;
• будь-які інші люди чи організації, яких ви вважаєте важливими.

Маючи список майна й орієнтовне коло спадкоємців, уже можна йти до нотаріуса. За потреби він допоможе логічно розподілити майно, врахувати обов’язкових спадкоємців та розвести заповідане й законне спадкування. Але закон не забороняє проробити всю цю роботу самостійно й прийти вже з готовим текстом або чернеткою.

Етап 3. Окреслити зміст заповіту на чернетці

Жоден нотаріус не очікує від вас ідеального юридичного тексту. Навпаки — навіть якщо ви принесете майже готовий заповіт, нотаріус зобов’язаний вказати, де він суперечить закону, і запропонувати коригування.

Для першої зустрічі достатньо чернетки, де звичайними словами ви запишете:

• що саме й кому хочете залишити;
• кого свідомо не включаєте до числа спадкоємців і чому (якщо це важливо для вас);
• якщо плануєте заповіт з умовою — базові ідеї цих умов (без складних конструкцій, краще прості й зрозумілі).

Щоб полегшити собі підготовку чернетки, можна скористатися окремим гідом із прикладами формулювань заповіту — він допоможе структурувати думки та уникнути типових підводних каменів у тексті.

Етап 4. Зустріч із нотаріусом та підписання заповіту

Перша зустріч з нотаріусом — це не іспит і не допит. Її мета — розібратися у вашій ситуації й оформити заповіт так, щоб він був дійсним і працював так, як ви очікуєте.

Зазвичай нотаріус:

• перевіряє ваші документи, встановлює особу та переконується у наявності дієздатності;
• ставить кілька простих контрольних запитань (про дату народження, місто, де ви є, поточний рік, інколи — загальновідомі факти), особливо якщо заповідач — літня людина;
• уточнює склад сім’ї (чоловік/дружина, діти, батьки, інші близькі родичі);
• у загальних рисах дізнається про ваше майно та ваше бачення його розподілу.

Іноді заповіт можна оформити вже під час першої консультації, якщо майна небагато, один-два спадкоємці й усі документи на руках. У складніших випадках нормальна практика — 2–3 зустрічі: спершу ви окреслюєте ситуацію, потім доопрацьовуєте текст, далі відбувається підписання.

Якщо якісь запитання нотаріуса вам неприємні або ви відчуваєте внутрішній спротив говорити про певні епізоди життя, це сигнал: такі тонкі моменти краще спокійно обговорити з адвокатом зі спадкового права, який працює саме в ваших інтересах, а вже потім йти до нотаріуса з продуманою позицією та чітким планом заповіту.

Оформлення заповіту в особливих випадках: лікарня, військова служба, проживання за кордоном

Під час дії воєнного стану правила оформлення заповіту для військовослужбовців та окремих категорій цивільних осіб частково змінили й спростили. Це зробили для того, щоб люди, які не можуть потрапити до нотаріуса у звичайному режимі, все одно мали реальну можливість зафіксувати свою останню волю.

Заповіт, коли ви в лікарні або не можете прийти до нотаріуса

Важкохвора чи маломобільна людина не втрачає права оформити заповіт тільки тому, що не може дістатися до офісу нотаріуса. У такому випадку:

• нотаріус може приїхати до заповідача (лікарня, хоспіс, дім) і посвідчити заповіт виїзно;
• у посвідчувальному написі та у Спадковому реєстрі зазначають адресу, де посвідчено заповіт, і причину виїзду;
• виїзне посвідчення можливе тільки в межах нотаріального округу (зазвичай це межі області, міста чи району).

Такі виїзди зазвичай коштують дорожче, не всі нотаріуси їх здійснюють, а дату й час візиту потрібно узгоджувати завчасно. Розраховувати на оформлення заповіту «день у день» у форматі виїзного посвідчення зазвичай не варто.

Якщо нотаріуса залучити не вдається, заповіт можуть посвідчити інші посадові особи — перелік тих, хто має на це право, я вже розповів у розділі «Хто посвідчує заповіт, якщо нотаріуса немає».

На час воєнного стану командири військових частин отримали право посвідчувати заповіти військовослужбовців, а в окремих випадках — працівників частини.

Командир (або інша уповноважена особа) має:

• пояснити військовому наслідки складання заповіту;
• переконатися, що це його (її) дійсна воля;
• за потреби допомагти структурувати текст;
• зареєструвати заповіт у спеціальному реєстрі заповітів і довіреностей для військових.

Потім такі заповіти передають через Генеральний штаб, Міністерство оборони чи інший уповноважений орган до Мін’юсту або його територіальних органів, щоб нотаріуси внесли відомості до Спадкового реєстру.

Раджу також після повернення до мирного життя переглянути свій заповіт. У військових часто змінюється майно, сімейні обставини та життєві пріоритети. Те, що писалося в умовах стресу й невизначеності, може перестати відповідати вашому реальному баченню майбутнього. Краще оновити заповіт за стандартною нотаріальною процедурою.

Заповіт, коли ви живете за кордоном

Українці, які живуть або тимчасово перебувають за кордоном, можуть оформити заповіт щодо майна чи спадкоємців в Україні двома способами: 

1. Через консульство або дипломатичне представництво України

Консульства мають право посвідчувати заповіти, які потім визнаються в Україні на тих самих умовах, що й нотаріальні заповіти, та забезпечують внесення відомостей до Спадкового реєстру (безпосередньо або через МЗС). Зазвичай від заповідача просять:

• проєкт або чернетку заповіту (навіть у вільній формі);
• закордонний паспорт та копію першої сторінки (або внутрішній паспорт з копіями заповнених сторінок);
• копію українського ІПН;
• дані про спадкоємців (ПІБ, дати народження, за можливості — ІПН).

Перевага такого варіанту в тому, що ви працюєте з українським правом і українськими документами, без додаткових процедур легалізації, а заповіт реєструється в українській системі обліку спадкових документів. Мінус — необхідність заздалегідь записуватися й бути готовим до того, що в разі складної ситуації може знадобитися кілька візитів.

2. У місцевого (іноземного) нотаріуса

Другий шлях — звернутися до нотаріуса, адвоката чи соліситора (юриста, який у деяких країнах має повноваження посвідчувати документи та вести цивільні справи) в країні перебування, якщо їхнє законодавство дозволяє їм посвідчувати заповіти. Зазвичай це швидше й гнучкіше в плані запису, але щоб такий документ потім можна було використати в Україні, потрібно подбати про його належне визнання й використання в українському правовому полі: зробити офіційний переклад українською, отримати апостиль або пройти консульську легалізацію, а в деяких випадках — надати підтвердження повноважень нотаріуса чи форми документа.

Цей варіант зазвичай дорожчий і процедурно складніший. Крім того, іноземний нотаріус працює за нормами свого права, які можуть відрізнятися від українських правил спадкування, тож при виборі такого шляху варто додатково порадитись з адвокатом, який розуміє українське спадкове право і має досвід кросбордерних ситуацій.

Нюанси оформлення заповіту, про які рідко говорять

Навколо заповітів виникає багато делікатних запитань, які не завжди комфортно ставити нотаріусу. Далі — відповіді на ті з них, з якими наші адвокати в Advokat Market стикаються найчастіше.

Чи дізнаються родичі про зміст мого заповіту за життя?

Ні, якщо ви самі їм про це не скажете. Для всіх заповітів діє вимога щодо конфіденційності: нотаріус, свідки, перекладачі та інші посадові особи не мають права розголошувати ні зміст заповіту, ні факт його складення, зміни чи скасування. Заповідач при цьому може вільно розповідати про заповіт кому вважає за потрібне — це не впливає на чинність документа.

Чи варто говорити спадкоємцям про заповіт?

Закон не зобов’язує заповідача повідомляти спадкоємців про заповіт чи його зміст. Ви маєте право:

• тримати заповіт у повній таємниці;
• повідомити лише про сам факт, не розкриваючи деталей;
• розповісти про зміст заповіту повністю.

Чинність документа залежить від правильності його оформлення, а не від того, хто про нього знає. Повна таємниця має один ризик: після смерті заповідача спадкоємці можуть просто не дізнатися про існування заповіту або не зрозуміти, до якого нотаріуса звертатися. З іншого боку, повне розкриття всіх деталей за життя інколи провокує образи, тиск і маніпуляції з боку тих, хто отримує менше або нічого.

Що буде, якщо після оформлення заповіту я продам або подарую майно?

Для різних видів заповіту наслідки різні.

Якщо це спільний заповіт подружжя, майно, яке в ньому зазначене, не можна продати чи подарувати: нотаріус накладає заборону на відчуження одразу після посвідчення такого заповіту.

Якщо це звичайний (відкритий чи секретний) заповіт, він не позбавляє вас права розпоряджатися своїм майном: продавати, міняти, дарувати, здавати в оренду тощо. Заповіт просто перестає діяти в частині майна, яке на момент відкриття спадщини вже вам не належить.

Чи можна перевірити наявність заповіту за життя людини?

Ні. Дані про заповіти, спадкові договори та спадкові справи належать до нотаріальної таємниці й захищені законом. Отримати відомості зі Спадкового реєстру (витяг про наявність чи відсутність заповіту) можна лише після смерті заповідача, пред’явивши свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті.

Звернутися для такої перевірки можна до будь-якого нотаріуса, незалежно від місця проживання заповідача чи місця знаходження майна. Єдиний легальний спосіб дізнатися про заповіт за життя людини — якщо вона сама добровільно про це розповість.

Як часто потрібно оновлювати заповіт?

Закон дає заповідачу дуже широке право змінювати свою волю. Ви можете:

• у будь-який момент повністю скасувати заповіт;
• скласти новий заповіт, який автоматично скасовує попередній повністю або в частині, в якій йому суперечить;
• вносити до існуючого заповіту зміни — скільки завгодно разів, без пояснення причин, без чиєїсь згоди.

Окремо обов’язку «оновлювати заповіт раз на X років» немає. Якщо ви нічого не змінюєте, заповіт залишається чинним, поки не буде складений новий заповіт або ви не скасуєте/не зміните його у встановленому законом порядку.

З практики є ситуації, коли оновлення дуже бажане, щоб уникнути майбутніх спорів:

• ви одружилися, розлучилися або вступили в новий шлюб;
• народилися чи були всиновлені діти, онуки, з’явилися інші близькі люди, інтереси яких хочете врахувати;
• істотно змінився склад майна: з’явилися нові об’єкти, які взагалі не згадані в заповіті;
• суттєво змінилися стосунки в родині: з кимось остаточно порвали або, навпаки, відновили стосунки й хочете, щоб заповіт відповідав новій реальності, а не старим образам.

Змінити заповіт можна в будь-якого нотаріуса (або іншої уповноваженої особи — для особливих випадків, передбачених законом) у тому ж порядку, що й при первинному оформленні: особиста присутність, посвідчення, реєстрація у Спадковому реєстрі. Окремо скасовувати попередній заповіт не обов’язково: кожен новий заповіт автоматично скасовує попередній повністю або в частині, в якій вони суперечать один одному.

На сам кінець: як зробити заповіт продуманим, а не формальним

Оформити заповіт — це не тільки про правильні реквізити й підписи, а й про зміст, який витримає час, зміни в житті та можливі конфлікти між близькими. Тому, думаючи про те, як оформити заповіт, варто одразу уявляти, у яких реальних ситуаціях ним користуватимуться ваші спадкоємці — і чи допоможе документ їм домовитися, а не посваритися.

Якщо ви хочете не просто щось підписати у нотаріуса, а продумати заповіт так, щоб він реально спростив життя вашим спадкоємцям, варто окремо проговорити це з адвокатом зі спадкового права. Фахівець допоможе оцінити ризики конфліктів, врахувати обов’язкові частки, судову практику й підготувати текст, який буде і чесним, і життєздатним.

На Advokat Market це можна зробити онлайн: розповісти свою історію, отримати персональні рекомендації, а до нотаріуса прийти вже з продуманим заповітом — як останнім кроком у добре спланованому процесі.

Отримати персональний план оформлення заповіту