Чи можна отримати акт постійного догляду не за місцем реєстрації?

Уявіть ситуацію: ви фактично проживаєте у Вінниці та доглядаєте хвору матір, але зареєстровані в Києві. Для оформлення відстрочки звертаєтеся до місцевої ради, щоб отримати акт встановлення факту здійснення постійного догляду. У відповідь отримуєте відмову: через те, що місце реєстрації інше, документ не видають або не приймають.

На практиці такі ситуації трапляються регулярно. Причина — не у вимогах профільного Закону чи Постанови КМУ №560, а в різному підході до їх застосування на місцях.

У результаті виникає ключове питання: чи дійсно акт постійного догляду пов’язаний із місцем реєстрації особи, яка доглядає, і чи буде він чинним, якщо оформлений не за місцем прописки?

Де і за якою адресою можна отримати акт

У ситуаціях, коли місце проживання підопічного та ваша реєстрація не збігаються, ключовим стає питання адреси: де оформлюється акт постійного догляду і яка адреса враховується надалі під час звернення до ТЦК.

Хто і де оформляє акт

Акт встановлення факту здійснення постійного догляду оформлює не ТЦК та СП. Цим займається спеціальна комісія при органі місцевого самоврядування (виконавчому комітеті міської, селищної чи сільської ради) або при районній державній адміністрації.

Місцева рада затверджує склад цієї комісії та положення про її роботу як окремого адміністративного органу громади. Її завдання — приїхати за адресою проживання особи, яка потребує догляду, перевірити умови, за потреби поспілкуватися із сусідами та зафіксувати, що ви фактично здійснюєте догляд.

Щоб отримати акт, ви подаєте заяву до органу місцевого самоврядування або райдержадміністрації, як правило — за місцем проживання (зареєстрованого чи фактичного) особи, за якою здійснюється догляд. Після розгляду звернення комісія організовує виїзд за цією адресою, складає акт за результатами огляду і видає або надсилає його заявнику. На практиці це зазвичай займає до 5–10 днів залежно від локального порядку.

Яка адреса є ключовою для акта

Логіка законодавства та локальних положень однакова: ключовою для акта вважається адреса проживання особи, яка потребує догляду. У документах і роз’ясненнях це можуть формулювати по‑різному, через що й виникає плутанина.

На практиці зустрічаються, зокрема, такі варіанти:

• звернення «за місцем проживання або адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання військовозобов’язаного»;
• звернення «за місцем проживання або реєстрації особи, яка потребує догляду».

По суті, обидва підходи зводяться до одного: акт прив’язаний до житла підопічного — туди, де він фактично проживає/зареєстрований, і де ви реально здійснюєте догляд. Реєстрація особи, яка доглядає, і місце її військового обліку впливають лише на те, до якого ТЦК ви підете з готовими документами, але не визначають місце видачі акта.

Щоб було простіше розібратися, хто до якої адреси прив’язаний, зведемо це в таблицю.

Отже, для видачі акта вирішальним є те, де фактично проживає особа, яка потребує догляду, а не де зареєстрований доглядальник чи знаходиться його ТЦК. Вимога оформляти акт лише за адресою вашого військового обліку, якщо підопічний живе в іншій громаді, суперечить логіці самої процедури огляду й не ґрунтується на нормах акта чи типових положень про комісії.

Що робити, якщо ТЦК відмовляє через «не ту» адресу в акті

Навіть маючи правильно оформлений акт, у ТЦК за місцем вашого обліку ви можете почути: «Не приймемо цей документ, бо акт виданий радою з іншої області» або «Акт має бути тільки з нашої громади». Це типова ситуація, коли принцип територіальності намагаються застосувати там, де закон цього не вимагає.

Як реагувати на таку відмову? Є адміністративна процедура, яка дозволяє відстояти свої права без негайного звернення до суду.

1. Зафіксуйте відмову у письмовій формі

Йти з ТЦК після усного зауваження про те, що акт не підходить або має бути з іншої адреси, — типова помилка. Усна відповідь не має юридичної сили, тому ви не зможете підтвердити ні сам факт звернення, ні позицію ТЦК.

Перший і головний крок — отримати офіційну письмову позицію. Це може бути:

• рішення комісії про відмову в наданні відстрочки;
• офіційний лист‑відповідь на ваше звернення;
• будь‑який документ із зазначенням причини відмови (ідеально, якщо прямо вказано: причина — «адреса» або «акт іншої громади»).

Якщо документи відмовляються приймати навіть для розгляду, подайте їх поштою, цінним листом з описом вкладення, або через канцелярію ТЦК, отримавши відмітку про прийняття на копії.

Разом із пакетом документів доцільно подати коротку заяву, наприклад: «Прошу розглянути подані документи та надати письмове рішення щодо мого права на відстрочку або письмову відповідь із зазначенням підстав неврахування акта про здійснення догляду чи решти наданих матеріалів».

2. З’ясуйте, стосується відмова змісту акта чи лише адреси

Отримавши письмову відповідь, уважно її прочитайте й чітко визначте, до чого є претензія:

1. Відмова через зміст акта. Наприклад, відсутні підписи членів комісії або печатка, не зазначені обов’язкові реквізити, документ складено не за формою Додатка 8 до Постанови №560. У такому випадку потрібно виправити помилки в органі місцевого самоврядування, який видавав акт.
2. Відмова через адресу / громаду. Акт оформлений належним чином, але у відповіді ТЦК зазначено, що він виданий не тим органом, не за місцем реєстрації військовозобов’язаного або не у відповідній громаді.

Далі йтиметься саме про другу ситуацію — коли документ відповідає вимогам, але не приймається виключно через зазначену в ньому адресу. 

3. Подайте письмові пояснення

Маючи на руках документ із формальною претензією до адреси, не поспішайте одразу до суду. Спочатку варто подати до ТЦК письмові пояснення (заперечення) на ім’я начальника ТЦК або голови комісії. 

У цьому документі доцільно:

1. Коротко викласти обставини. Вказати номер і дату акта, ким (якою радою) та за якою адресою його складено. Підкреслити, що акт підтверджує місце проживання саме особи, яка потребує догляду.
2. Обґрунтувати повноваження. Пояснити, що акт складений уповноваженою комісією за місцем проживання хворого родича. Це відповідає Порядку, затвердженому Постановою №560, оскільки комісія має фізично обстежити умови там, де фактично перебуває підопічний.
3. Вказати на помилку в підході ТЦК. Зазначити, що відмова, заснована лише на вашій реєстрації (прописці) чи місці військового обліку, не враховує конструкцію норми: акт підтверджує факт догляду за конкретною особою за її адресою, а не факт вашої реєстрації.

Такі письмові пояснення дають ТЦК можливість переглянути рішення без суду, а вам — формують письмовий масив доказів, який може знадобитися у суді.

4. Отримайте фінальну позицію ТЦК

Після подання пояснень важливо отримати повторну відповідь. Зазвичай можливі два сценарії:

1. ТЦК приймає ваші аргументи та погоджується врахувати акт (питання фактично врегульоване).
2. ТЦК залишає відмову в силі, не змінюючи аргументацію або частково її уточнюючи.

Якщо позиція ТЦК не змінилася, ви вже маєте на руках повну історію листування: первинну заяву з документами, першу письмову відмову, свої заперечення та повторну відповідь. Цього достатньо, щоб переходити до іншого рівня захисту прав  — судового оскарження.

Як суди реагують на формальні відмови ТЦК

Судовий орган не замінює комісію місцевої ради: він не виїжджає на адресу, не обстежує умови й не складає акт. Верховний Суд у справі № 283/1199/23 прямо зазначив, що факт здійснення постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку. Це означає, що суд не може просто визнати вас доглядачем замість акта комісії.

Завдання суду — перевірити, чи правомірно ТЦК прийняв рішення про відстрочку чи відмову, з огляду на надані документи. Саме судова практика показує, які аргументи спрацьовують, коли відмова пов’язана не з відсутністю акта, а з формальними зауваженнями до нього.

Кейс 1. Фактичне проживання важливіше за прописку

У справі № 580/13161/24 ТЦК відмовив у відстрочці, мотивуючи це тим, що акт встановлення факту догляду видала міська рада щодо осіб, не зареєстрованих на території цієї громади.

Суд визнав таку відмову незаконною. Він зазначив, що форма акта, затверджена Порядком № 560, передбачає фіксацію умов за місцем фактичного проживання особи, яка потребує догляду. Акт не може підтверджувати догляд в іншій місцевості, ніж та, де реально проживає підопічний і де працює комісія. Той факт, що доглядальник зареєстрований за іншою адресою, не спростовує наявність догляду там, де живе хворий родич.

Ключовий висновок:

Aкт виступає доказом реального догляду за адресою проживання підопічного, а не підтвердженням прописки доглядальника. Вимога ТЦК оформлювати акт лише «за місцем реєстрації доглядача» не відповідає ні формі акта, ні логіці Порядку № 560.

Кейс 2. Межі повноважень ТЦК

У справі № 460/24617/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд розглядав ситуацію, коли ТЦК відмовив у відстрочці через відсутність у доглядача обліку в органах соціального захисту як особи, що здійснює догляд.

Суд наголосив: закон не ставить право на відстрочку в залежність від того, чи зареєстрована особа в органах соцзахисту як доглядач. Якщо є медичний висновок про потребу в догляді (висновок ЛКК або МСЕК) і належно оформлений акт встановлення факту догляду, вимоги ТЦК щодо додаткових реєстрацій є безпідставними.

Ключовий висновок:

Коли акт відповідає формі (Додаток 8 до Порядку № 560) і містить усі обов’язкові реквізити, ТЦК не має повноважень ставити під сумнів компетенцію органу, який його видав, або вимагати документи, яких закон прямо не вимагає.

Що це означає на практиці

Судова практика показує, що акт, складений за фактичною адресою проживання особи, яка потребує догляду, відповідає законодавчій моделі процедури. Формальні відмови ТЦК можуть бути успішно оскаржені.

Водночас суд оцінює весь масив доказів у сукупності. Тому ще на етапі підготовки документів доцільно подбати про:

• належне медичне підтвердження потреби в догляді;
• докази відсутності інших осіб, які могли б здійснювати догляд.

Чим ретельніше зібрані й оформлені документи на старті, тим менше ризиків отримати формальну відмову та тим сильнішою буде ваша позиція у разі судового спору.